ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 10.03.2004                               Справа N 2-16/8016-2003
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів:     Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу     Державної податкової інспекції  у   м. Н-ську
                     Автономної Республіки Крим
 
на  постанову        Севастопольського апеляційного господарського
                     суду від 19.08.03
 
у справі             господарського суду Автономної Республіки Крим
 
за позовом           ПП "ХХХ", м. Н-ськ
 
до                   Державної податкової  інспекції  у  м. Н-ську
                     Автономної Республіки Крим
 
про                  визнання   податкового - повідомлення рішення
                     недійсним
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від   09.06.-23.06.03   господарського   суду  Автономної
Республіки Крим задоволено позовні вимоги щодо визнання  недійсним
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Н-ську АР
Крим №0001732602/3 від 14.02.03.
 
Постановою від     19.08.03     Севастопольського     апеляційного
господарського   суду   рішення   господарського  суду  Автономної
Республіки Крим від 09.06-23.06.03 залишено без змін.
 
Судові рішення  мотивовані  тим,  що  згідно  до   вимог   чинного
законодавства України до компетенції податкового органу не входить
визначення розміру пені за порушення термінів зарахування  виручки
резидентів у іноземній валюті.
 
Не погоджуючись  з судовими рішеннями Державна податкова інспекції
у м. Н-ську АР Крим звернулась у Вищий господарський суд України з
касаційною  скаргою  і просить їх скасувати посилаючись на те,  що
судами  порушені  норми  матеріального  та  процесуального  права.
Оскаржуване  рішення  ДПІ  прийнято  у  відповідності  до  Законів
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         та
"Про   порядок   здійснення   розрахунків   в  іноземній   валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        .
 
До того ж, господарськими судами порушені норми ст.ст. 49, 99, 101
Господарського  процесуального  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,   оскільки
апеляційний  суд повинен розглядати апеляційну скаргу за правилами
розгляду  справ  в  судах  першої  інстанції,  при  цьому  суд  не
зв'язаний  доводами  апеляційної  скарги  і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Предметом спору  є  податкове  повідомлення  №  0001732602/0   від
10.09.02,  яким  за  порушення  ст.2  та  ст.4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
        
позивачу  визначено  податкове зобов'язання у вигляді пені у сфері
ЗЕД у сумі 23473, 00 грн.
 
В преамбулі Закону України "Про порядок здійснення  розрахунків  в
іноземній   валюті"   ( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
          вказано,  що  цей  Закон  є
спеціальним  законом  з  питань  оподаткування,  який   установлює
порядок  погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими  фондами  з  податків  і  зборів
(обов'язкових  платежів),  включаючи  збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та  внески  на  загальнообов'язкове  державне
соціальне  страхування,  нарахування  і  сплати  пені  та штрафних
санкцій,  що застосовуються до  платників  податків  контролюючими
органами,  у  тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності,  та  визначає   процедуру   оскарження   дій   органів
стягнення.
 
Пунктами 1.9  та  1.10  ст.1  вищевказаного  Закону  ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        
передбачено,  що  податкове  повідомлення  і  податкові  вимоги  є
письмовими  повідомленнями  та вимогами контролюючих та податкових
органів про обов'язок платника податків сплатити суму  податкового
зобов'язання  або погасити суму податкового боргу.  Ці форми актів
ненормативного  характеру   можуть   застосовуватись   лише   щодо
обов'язків у сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
 
Господарський суд  Автономної  Республіки Крим задовольнивши позов
виходив з того,  що відповідач вийшов за межі  своїх  повноважень,
оскільки  визначив  розмір  пені за порушення термінів зарахування
виручки резидентів у іноземній валюті.
 
Проте, такий  висновок  зроблено  без  належного правового аналізу
положень Закону  України  "Про  порядок  здійснення  розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        ,  оскільки  відповідно  до  ст.  4
зазначеного  Закону  ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         порушення резидентами термінів,
передбачених ст.ст.  1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
        ,  тягне  за
собою  стягнення  пені  за  кожний день прострочення у розмірі 0,3
відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої
продукції)  в  іноземній  валюті,  перерахованої у грошову одиницю
України за валютним курсом Національного  банку  України  на  день
виникнення   заборгованості,  а  згідно  до  ч.  5  цієї ж  статті
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
         державні податкові інспекції  вправі  за  наслідками
документальних  перевірок  безпосередньо  стягувати  з  резидентів
пеню,  за порушення  термінів  зарахування  виручки  резидентів  у
іноземній валюті на їх валютні рахунки.
 
Отже, суд  першої  інстанції  встановивши,  що податкові органи не
мають право  визначати  пеню  за  порушення  термінів  зарахування
виручки  резидентів  у іноземній валюті як податкове зобов'язання,
не звернув уваги на те,  що вказана обставина не є  підставою  для
визнання недійсним оспорюваного рішення.
 
Севастопольський апеляційний    господарський   суд   на   вказані
обставини уваги не звернув,  що призвело до  прийняття  незаконних
рішень.
 
За таких   обставин,   постанова   Севастопольського  апеляційного
господарського суду  та  рішення  господарського  суду  Автономної
Республіки  Крим  підлягають  скасуванню,  а справа направленню на
новий розгляд.
 
При новому розгляді справи принагідно повно та  всебічно  вияснити
всі   обставини   справи,   дати  їм  належну  правову  оцінку  та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9 -
111-12 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Постанову від     19.08.03     Сімферопольського      апеляційного
господарського  суду та рішення від 09.06.-23.06.03 господарського
суду  Автономної  Республіки  Крим  зі  справи  №   2-16/8016-2003
скасувати.
 
Справу направити   на   новий   розгляд   до  господарського  суду
Автономної Республіки Крим.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко