ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 09.03.2004                                     Справа N 144/5-03
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
 
за участю представників сторін  А.А.А. (дов. від 01.03.04), Б.Б.Б.
(дов. від 08.03.04), В.В.В. (дов. від 01.03.04), Г.Г.Г. (дов.  від
01.10.03), розглянувши у відкритому судовому  засіданні  касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
 
на             рішення від  15 січня 2003 року господарського суду
               Вінницької   області  та  постанову  від  21 травня
               2003 року Житомирського апеляційного господарського
               суду
 
у справі       № 144/5-03
 
за позовом     дочірнього    підприємства   "YYY"   товариства   з
               обмеженою відповідальністю "QQQ"
 
до             відкритого акціонерного товариства "XXX"
 
третя особа    мале підприємство фірма "ZZZ"
 
про   визнання права власності,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  15  січня  2003  року господарського суду Вінницької
області (суддя В.Бенівський), залишеним без змін постановою від 21
травня  2003  року  Житомирського апеляційного господарського суду
(судді А.  Гулова,  Н.  Горшкова,  Л.Шкляр),  позов задоволено  та
визнано  за  дочірнім  підприємством  "YYY" товариства з обмеженою
відповідальністю "QQQ" право власності на зерно пшениці 4 класу  в
кількості   147   тон  вартістю  49980  грн.,  яке  знаходиться  у
відкритого акціонерного товариства "XXX".
 
Відкрите акціонерне товариство "XXX" зазначені судові акти просить
скасувати  з  огляду на неправильне застосування апеляційним судом
статей   64,  65,  66,  67, 128 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06  ) (1540-06)
          та  статей  32-34,  43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         і провадження у справі припинити.
 
Третя особа належним  чином  була  повідомлена  про  час  і  місце
судового  засідання,  проте  її  представник в судове засідання не
з'явився.
 
Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи
та правову оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про відповідність постановлениїх у справі судових  рішень  вимогам
закону з огляду на таке.
 
Місцевий і апеляційний суди встановили,  що 20 липня 2002 року між
сторонами укладено договір зберігання № 20-07 відповідно  до  умов
якого позивач здає,  а відповідач приймає на оплачуване зберігання
та   доведення   до    базисних    кондицій    зерно    та    інші
сільськогосподарські культури.
 
Виконуючи умови    договору,   позивач   передав   на   зберігання
відповідачу 147 тон пшениці 4 класу,  що підтверджується належними
доказами не заперечується відповідачем.
 
В подальшому власник просив зберігача переоформити право власності
на  зерно  іншій  особі,   але   відповідач   від   переоформлення
відмовився,  мотивуючи її виконанням попередньої вказівки позивача
щодо переоформлення права власності на зерно третій особі,  а  від
неї - товариству з обмеженою відповідальністю "GGG".
 
Господарські суди такі доводи відповідача визнали безпідставними з
огляду на порушення зберігачем встановленого  пунктом  5  договору
порядку  переоформлення права власності на зерно,  яке знаходилося
на зберіганні:  контрагенти встановили,  що  переоформлення  права
власності має проводитися виключно за наявності доручення власника
зерна,  акта про передачу права власності або  листа  з  проханням
переоформити зерно на нового власника, договору зберігання з новим
власником та оплати всіх рахунків по зберіганню.
 
Господарськими судами   встановлено,   що   відповідач    здійснив
переоформлення  права власності на спірне зерно на користь третьої
особи без дотримання цих умов і зерно пшениці 4 класу у  кількості
147  тон  іншим  особам  фактично  не  передавалось,  а тому право
власності у розумінні статті 128  Цивільного  кодексу  Української
РСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          у  малого  підприємства  "ZZZ" та товариства з
обмеженою  відповідальністю  "GGG"  не   виникло,   що   обумовило
задоволення позову.
 
За таких  умов колегія суддів вважає обґрунтованими і правомірними
висновки місцевого і апеляційного господарських судів про визнання
за позивачем права власності на зерно пшениці у кількості 147 тон,
що знаходиться на зберіганні у відповідача.
 
Інші   доводи   скарги   не   ґрунтуються  на матеріалах справи та
зводяться до  необхідності  вирішення касаційною інстанцією питань
про  надання  переваги  доказів  відповідача  над  іншими,   тобто
здійснення  відмінної  від  місцевого  та апеляційного суду оцінки
доказів,  що  суперечить  вимогам  статті   111-7   Господарського
процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  а  тому  судовою
колегією до уваги не приймаються.
 
Враховуючи викладене  та  керуючись  статей 111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
суд
 
                           ПОСТАНОВИВ :
 
Рішення від 15 січня  2003  року  господарського  суду  Вінницької
області  та  постанову  Житомирського  апеляційного господарського
суду у справі № 144/5-03 залишити без  змін,  а  касаційну  скаргу
відкритого акціонерного товариства "XXX" без задоволення.
 
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя             І. М. Васищак
Суддя             В. М. Палій