ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 26/227
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного
фонду України в м. Артемівську Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.02.2003
у справі № 26/227
за позовом Артемівського міського управління Пенсійного фонду
України
до Артемівського міського відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України
про стягнення заборгованості з регресних вимог в сумі
158 462,93 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2002 р.
по справі № 26/227 позовні вимоги Артемівського міського
управління Пенсійного фонду України були задоволені частково: з
Відповідача - Артемівського міського відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України – на користь
Позивача було стягнуто 147 155,35 грн., в іншій частині позовних
вимог провадження було припинено.
Відповідач у справі - Артемівське міське відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, не погоджуючись
із рішенням у справі, подав до Донецького апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: рішення
господарського суду Донецької області скасувати.
Донецький апеляційний господарський суд за наслідками перегляду
справи виніс Постанову від 11.02.2003 р., якою апеляційну скаргу
задовольнив, рішення господарського суду Донецької області від
08.08.2002 р. по справі № 26/227 скасував, в позові
Артемівському міському управлінню Пенсійного фонду України
відмовив.
Позивач - Артемівське міське управління Пенсійного фонду
України, не погоджуючись із Постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 11.02.2003 р., подав до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить:
скасувати Постанову від 11.02.2003 р., а рішення суду першої
інстанції від 08.08.2002 р. залишити без змін. При цьому
скаржник посилається на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши
матеріали справи, встановила наступне:
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”
( 1788-12 ) (1788-12)
пенсійне забезпечення здійснюється органами
Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 8 цього ж Закону ( 1788-12 ) (1788-12)
виплата пенсій
здійснюється з коштів Пенсійного фонду, який, в свою чергу,
формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і
організаціями на заходи соціального страхування.
Відповідно до ст. 81 Закону ( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що
призначення пенсій та оформлення документів для їх виплати
здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.ст. 21, 28 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
обов’язок
відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження
його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового
випадку шляхом виплати йому або особам, які перебували на його
утриманні, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю,
пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або
професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання покладений на Фонд
соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно з розділом ХІ цього ж Закону, а також п.п. 1,2 та 7
Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
непрацездатності” ( 2272-14 ) (2272-14)
обов’язок відшкодування шкоди,
зазначений в попередньому абзаці, та покладений на Фонд
соціального страхування від нещасних випадків, діє також і
відносно осіб, які постраждали до 01.04.2001 року.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків при цьому
сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам
(або членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до
01.04.2001 р., з того моменту, коли відповідні підприємства
передали у встановленому порядку Фонду документи, які
підтверджують право цих працівників (або членів їх сімей) на
страхові виплати та соціальні послуги, або у разі, коли таке
право встановлено судом.
У випадку, якщо вищезгадані документи не були передані від
підприємства Фонду, то потерпілому на виробництві продовжують
виплачуватись належні виплати та соціальні послуги, які він
отримує або безпосередньо від роботодавця, або з Пенсійного
фонду чи Фонду соціального страхування. Кошти, виплачені
потерпілому будь-яким з зазначених страхувальників, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків зараховує в
рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професўйного захворювання, а в подальшому між страховиками з
інших видів страхування і цим Фондом здійснюються відповідні
розрахунки.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної
інстанції помилково пов’язує відмову в позові з відсутністю
доказів передачі Фонду документів, що підтверджують право на
страхові виплати працівників (або членів їх сімей), які
постраждали він нещасних випадків на виробництві до 01.04.2001
р.
З урахуванням викладеного, пенсії по інвалідності потерпілим від
нещасного випадку на виробництві і пенсії у зв’язку із втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання, продовжує виплачувати
Пенсійний фонд України, а між органами Пенсійного фонду України
та органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків щомісячно здійснюються звірки по виплатах
таких пенсій.
Також, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом
апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої
інстанції були невірно застосовані норми матеріального права,
зокрема, норми Закону України “Про страхові тарифи на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату непрацездатності” ( 2272-14 ) (2272-14)
, внаслідок чого
суд апеляційної інстанції припустився помилки при встановленні
факту відсутності зобов’язання в Фонду соціального страхування
від нещасних випадків відшкодування на користь Пенсійного фонду
витрат з виплати пенсій.
Окрім того, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої
інстанції при винесенні рішення по справі не були повно
з’ясовані обставини справи, а саме, не витребувані в Позивача
документи, які відповідно до законодавства є необхідними для
підтвердження вимог Позивача до Відповідача, та які
обґрунтовують розмір заявлених позовних вимог, а судами першої
та апеляційної інстанцій також не досліджені належним чином
подані Позивачем акти щомісячної звірки особових справи
пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв’язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
За таких обставин рішення господарського суду Донецької області
від 08.08.2003 р. та Постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 11.02.2003 р. підлягають скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому під час нового розгляду справи суду першої інстанції
слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всіх
передбачених законом заходів з метою всебічного, повного та
об’єктивного з’ясування обставин справи, прав та обов’язків
сторін та за наслідками розгляду відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого господарського суду України,
п о с т а н о в и л а:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Артемівську задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.02.2003 р. у справі № 26/227 та рішення господарського суду
Донецької області від 08.08.2003 р. скасувати.
3. Справу № 26/227 передати на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.