ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 24/688
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії „ГУ” НАК „НУ” на
рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2003р.
у справі № 24/688 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню
та газифікації „К”
до відповідача Дочірньої компанії „ГУ” НАК „НУ”
про визнання угоди удаваною
за участю представників:
ВАТ „К”
ДК „ГУ” НАК „НУ”
В судовому засіданні з 04.03 до 09.03.2004р. оголошувалась
перерва.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
“К” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та
просило суд визнати договір № 10/16-152 на постачання природного
газу, підписаний 04.02.2000р. між та Дочірньою компанією
„Торговий дім „ГУ” НАК „НУ”, правонаступником якої є відповідач
у справі – Дочірня компанія „ГУ” НАК „НУ” таким, що укладений з
метою приховати іншу угоду – договір комісії. В обґрунтування
заявлених вимог, позивач посилався на те, що спірна угода за
своєю правовою природою є договором комісії (а.с.5-8).
Відповідач у справі – ДК „ГУ” НАК „НУ” у відзиві на позов
заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що правова природа
спірного договору досліджена господарським судом
Дніпропетровської області при розгляді справи № 33/33 за позовом
ДК „ГУ” до ВАТ „К” про стягнення заборгованості за переданий
природний газ за умовами спірного договору. Судом встановлено,
що зазначена угода за своєю правовою природою є договором
поставки і не містить ознак договору комісії (а.с.36-37).
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2003р позов
задоволено. Відповідно до рішення суду, договір № 10/16-152 від
04.02.2000р. на постачання природного газу, укладений між ДК
„Торговий дім „ГУ” НАК „НУ” та ВАТ „К”, визнано удаваною угодою
(а.с.39-41).
Прийняте судом рішення мотивовано тим, що за своєю правовою
природою спірний договір є договором комісії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі – ДК
„ГУ” НАК „НУ” звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить його скасувати, а у задоволенні
заявленого позову відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судом ст.ст. 395, 402 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 35, 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у справі – ВАТ „К” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить рішення
господарського суду м. Києва від 20.10.2003р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
В силу вимог ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є угода,
укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки (мнима угода).
Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана
угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку
сторони дійсно мали на увазі.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є договір
№ 10/16-152 від 04.02.2000р. на постачання природного газу,
укладений між ДК „Торговий дім”, правонаступником якого стала ДК
„ГУ” НАК “НУ”, та ВАТ „К”.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 1.1 вказаного
договору передбачено постачання газу для потреб підприємств
комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств,
які відпускають теплову енергію бюджетним установам, населенню,
у зв’язку з чим договір містить умову договору комісії про
доручення постачальнику щодо розпорядження покупцем поставленою
продукцією.
Між тим, посилання у п. 1.1 спірного договору на те, що
природний газ передавався позивачу для потреб населення
пов’язане з ціною, за якою продається природний газ, і яка є
регульованою саме для потреб населення, оскільки встановлюється
в межах, визначених постановою Національної комісії регулювання
електроенергетики України від 18.03.1999р. № 377 „Про
затвердження граничного рівня оптової ціни на газ природний, що
використовується для потреб населення і тарифів на послуги з
транспортування та розподілу газу природного для споживачів
України”.
Що стосується механізму розрахунків, на який посилається
позивач, то виходячи з його особливостей у сфері газопостачання,
якў визначені постановою КМ України і Національного банку
України від 13.11.98р. № 1785 „Про вдосконалення розрахунків за
спожитий природний газ” ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та постановою НКРЕ України
від 12.07.2000р. № 754 „Про затвердження алгоритму розподілу
коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових
підприємств Національної акціонерної компанії „НУ” за
поставлений природний газ”, а також припису ч. 3 ст. 406 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, то він не містить ознак, характерних для відносин
комісії.
Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами за
вказаним договором, не свідчать, що він є за своєю суттю
договором комісії.
Разом з тим, позивачем не доведено, що, укладаючи зазначений
договір, сторони не пов’язували з ним ніяких юридичних
наслідків, як і приховували та мали на увазі договір комісії і
фактичними діями виконували саме такий договір.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „К”
заявлялись вимоги про визнання оспорюваного договору удаваною
угодою і перекваліфікації його на договір комісії.
Проте, доведення тієї обставини, що оспорюваний договір може
бути удаваною угодою є встановленням факту, який не може бути
самостійним предметом позову, а лише, в разі його доведення, є
підставою для визнання угоди, якою сторони приховували іншу
угоду, недійсною.
Вимога ж про визнання договору недійсним, яку б ВАТ „К” поклало
в основу пред’явленого позову, останнім не заявлялась.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
оспорюваного рішення від 20.10.2003р. господарським судом
м. Києва порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим
воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії „ГУ” НАК „НУ”
задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.10.2003р. у
справі № 24/688 скасувати.
3. У позові ВАТ „К” про визнання договору № 10/16-152 від
04.02.2000р. удаваною угодою відмовити.
4.
5. Доручити господарському суду м. Києва, в разі виконання
рішення цього суду від 20.10.2003р. у справі № 24/688, видати
поворотний наказ.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “К” на користь Дочірньої компанії
“ГУ” НАК “НУ” 42,50грн. в рахунок відшкодування витрат,
понесених на оплату касаційної скарги державним митом.
7. Доручити видати наказ господарському суду м. Києва.