ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 8/416
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у відкритому Виконавчої дирекції Київського
судовому засіданні міського відділення Фонду
касаційну скаргу соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності,
м. Київ
на постанову від 25.09.2003
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/416
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “ФЛ”, м. Київ
до Виконавчої дирекції Київського
міського відділення Фонду
соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності,
м. Київ
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2003 Товариству
з обмеженою відповідальністю “ФЛ” відмовлено у задоволенні
позову до Виконавчої дирекції Київського міського відділення
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про скасування рішення відповідача № 534 від 16.12.2002 в
частині нарахування штрафних санкцій у сумі 6 841,47 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що чинним законодавством
встановлено, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням не є податком в
контексті змісту податкового законодавства. а тому
взаємовідносини сторін регулюються законодавством про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Застосування відповідачем наданих йому прав передбачених ст. 28
та ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
слід визнати правомірним застосуванням
штрафних санкцій, здійснено ним у межах наданих прав.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 скасовано рішення господарського суду м. Києва від
29.07.2003, позов задоволено. Визнано недійсним рішення
Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Про
застосування та стягнення сум штрафних санкцій, неправомірних
витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення
законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному
страхуванню” від 16.12.2002 № 534 в частині нарахування штрафних
санкцій у розмірі 6 841,47 грн.
Обґрунтовуючи постанову суд посилається на те, що Закон України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону застосування норм ст. 30
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
є
неправомўрним в частині розмірів нарахування штрафних санкцій,
оскільки вони суперечать розмірам штрафних санкцій, передбачених
у п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, який з 1.04.2001 р. є
єдиним законом, що регулює порядок і розміри нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції Виконавча дирекція
Київського міського відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності просить, скасувати постанову, а
рішення господарського суду залишити без змін посилаючись на те,
що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням за своїм змістом не є
податком, не належать до податкової системи, у зв'язку з чим на
них не поширюється податкове законодавство. Усі правовідносини у
сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням регулюються законодавством
про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
Фонд соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності належить до
цільових позабюджетних страхових фондів.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який набув чинності з
01.04.2001, є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків
і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру
оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до частини першої та третьої статті 9 і абзацу
першого частини другої статті 19 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
від 18.01.2001 № 2240-
ІІІ, який набув чинності з 01.01.2001, Фонд соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності належить до
цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною
самоврядною організацією.
Кошти загальнообов’язкового державного страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету
України.
Статтями 28 та 30 Закону України “Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
, Фонд соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності визначено органом, який має
право накладати фінансові санкції та штрафи, передбачені цим
Законом та іншими актами законодавства.
Судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок щодо
правомірного застосування відповідачем штрафних санкцій
передбачених ст. 28 та ст. 30 Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
.
За таких обставин колегія суддів вважає постанову Київського
апеляційного господарського суду помилковою і такою, що підлягає
скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва залишенню без
змін.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Київського міського
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.09.2003 скасувати, рішення господарського суду м. Києва від
29.07.2003 у справі № 8/416 залишити без змін.