ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.03.2004                                       Справа N 22/210
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
головуючого судді   Овечкіна В.Е.,
суддів              Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
 
розглянув
касаційну скаргу    Акціонерної енергопостачальної компанії
                    “Київенерго”, м. Київ
на постанову        від 03.03.03 Київського апеляційного
                    господарського суду
у справі            № 22/210 господарського суду м. Києва
за позовом          Заступника  Генерального прокурора  України  в
                    інтересах держави в особі Міністерства  палива
                    та енергетики
                    Київської міської Ради
                    Київської міської державної адміністрації
до                  ТзОВ “Укрпромінвесткомпанія”
                    Печерської у м. Києві Ради
                    Фонду приватизації комунального майна
                    Печерського району м. Києва
3-тя особа          Акціонерна енергопостачальна компанія
                    “Київенерго”
 
про   визнання недійсним договору купівлі-продажу
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
Генпрокуратури – ст. прокурор відділу Кузьменко Ж.М.   (посв. № 
211 від 04.12.2003)
АЕК  “Київенерго” – Примаченко А.М. (дор. від 05.03.2004); 
Сисенко м. С. (дор. від 27.12.2003)
 
Рішенням   господарського  суду  м.  Києва  від   19.09.2002   в
задоволенні  позовних  вимог  про  визнання  недійсним  договору
купівлі-продажу  нежитлового  приміщення,  укладеного  між   ТОВ
“Укрпромінвесткомпанія”  та  Фондом  приватизації   комунального
майна Старокиївського району м. Києва № 11/19 від 11.06.1999  та
зобов’язання повернути вказане приміщення територіальній громаді
м.  Києва,  - відмовлено. Рішення мотивоване тим, що  на  момент
укладання  оспорюваного договору власником  спірного  приміщення
була  Старокиївська районна у м. Києві Рада, яка у відповідності
до  вимог чинного законодавства, через уповноважений орган (Фонд
приватизації)  реалізувала своє право власності  шляхом  продажу
цього приміщення.
 
Зустрічний позов ТОВ “Укрпромінвесткомпанія” до АЕК “Київенерго”
про  захист  права  власності та усунення перешкод  у  володінні
спірним  приміщенням судом залишений без розгляду  у  зв’язку  з
тим,  що  в порушення вимог ст. 60 Господарського процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         зустрічний  позов  подано  не  до
позивача у справі, а до 3-ї особи (суддя А. Шкурат).
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
03.03.2003  рішення місцевого суду від 19.09.2002  залишено  без
змін.  Апеляційна інстанція погодилася з висновками суду  першої
інстанції.  Судом  встановлено, що договір  купівлі-продажу  від
11.06.1999 укладено з дотриманням вимог чинного законодавства  і
не  порушує  інтереси  держави  (колегія  суддів  у  складі:  В.
Зеленін, П. Авдєєв, Н. Коршун).
 
В  поданій  касаційній скарзі АЕК “Київенерго” просить скасувати
постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
03.03.2003,  прийняти  нове  рішення,  яким  задовольнити  позов
заступника  Генерального прокурора України в  інтересах  держави
про  визнання  недійсним  договору купівлі-продажу  будівлі  від
11.06.1999,  укладеного  між товариством “Укрпромінвесткомпанія”
та Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району
м. Києва. АЕК “Київенерго” вважає, що апеляційним судом порушені
норми  матеріального  права, зокрема ст. 4 Закону  України  “Про
власність”  ( 697-12 ) (697-12)
        , ст. 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  визнавши
правомірним  розпорядження  майном  особою,  яка   не   є   його
власником.  Спірне  майно  з державної перейшло  до  комунальної
власності   в   2001  році,  тобто  в  1999  році  Старокиївська
райдержадміністрація  м. Києва не мала  права  приймати  рішення
щодо  приватизації  спірного  приміщення,  а  Фонд  приватизації
комунального майна району не мав права його продавати.
 
Ознайомившись  з  матеріалами та обставинами справи  на  предмет
надання  їм попередніми судовими інстанціями належної  юридичної
оцінки   та  повноти  встановлення  обставин,  дотримання   норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  колегія  суддів
дійшла   висновку,  що  касаційна  скарга  підлягає  задоволенню
частково з наступних підстав.
 
Відповідно  ст.  111-7  Господарського  процесуального   кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , переглядаючи у касаційному порядку  судові
рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин   справи   перевіряє  застосування  судами   попередніх
інстанцій  норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові
господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.
 
Згідно  з  рішенням виконкому Ленінської райради від  28.11.1988
№  662  за підприємством “Київські теплові мережі” зареєстровано
будинок  по  вул. Круглоуніверситетській № 11/19 у м.  Києві.  В
подальшому     це     підприємство     увійшло     до     складу
виробничо-енергетичного         об’єднання          “Київенерго”
(правонаступником якого є АЕК “Київенерго”).
 
Вказаний будинок загальною площею 3066,2 кв.м. 1940 р. переданий
до  комунальної власності Старокиївського району без  вбудованих
приміщень  площею  199,9  кв.м.  на  першому  поверсі  та  103,4
кв.м.  на  другому  поверсі,  які  залишились  на  балансі.  АЕК
“Київенерго”.
 
На  підставі  рішення  ІІ  сесії ХХІІІ скликання  Старокиївської
районної у м. Києві Раді від 26.06.1998 № 38 Фондом приватизації
комунального   майна   району   11.06.1999   укладено   з    ТОВ
“Укрпромінвесткомпанія”   договір  купівлі-продажу   нежитлового
приміщення  в  будинку № 11/19 по вул. Круглоуніверситетській  у
м.  Києві.  Позивач  вважає, що на підставі ст.  48  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         цей договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки
приміщення продане особою, яка не була його власником.
 
На   запит   суду   ЖЕК  №  105  повідомив,   що   згідно   акту
приймання-передачі     будинку     №     11/19      по      вул.
Круглоуніверситетській  у м. Києві до комунальної  власності  не
було  передано два нежитлових приміщення площею 199,9  кв.м.  на
першому  поверсі та 103,4 кв.м. на другому. Які  саме  вбудовані
приміщення   передаються  до  комунальної   власності,   а   які
залишаються на балансі АЕК “Київенерго” в акті не вказано.
 
На  підставі рішення Старокиївської райдержадміністрації  №  411
від   29.07.1998  та  ордеру  №  3107  від  31.07.1998  цокольне
приміщення площею 400 кв.м. у вказаному будинку було передано  в
орендне  користування ТОВ “Укрпромінвесткомпанія”.  Згідно  акту
переобміру  фактично  передано в оренду  приміщення  площею  205
кв.м.
 
БТІ  повідомило суду, що первинна реєстрація права власності  на
нежилі  приміщення  (цокольний поверх)  площею  205  кв.м.  була
проведена  Старокиївською  райрадою на  підставі  свідоцтва  про
право власності, виданого головним управлінням Київської міської
держадміністрації 12.05.1999 серія НП № 010002128.
 
На   підставі  договору  купівлі-продажу  від  11.06.1999  право
власностў   на   нежиле   вбудоване   приміщення   площею    205
кв.м. перейшло до ТОВ “Укрпромінвесткомпанія”.
 
З  огляду  на досліджені судом докази та встановлені  обставини,
висновок   попередніх  судових  інстанцій  про  те,  що   спірні
приміщення були передані до комунальної власності і райрада мала
право  ними  розпоряджатись, колегія суддів  вважає  недостатньо
вмотивованим і передчасним.
 
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що  грунтується на всебічному повному і об’єктивному розгляді  в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
 
Згідно  вимогам  ст.  84  Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в мотивувальній частині рішення вказуються
доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін.
 
Судом  залишений  поза  увагою  лист  від  15.02.1998  Головного
управління майном Київської міської держадміністрації про те, що
при  розгляді  документів  щодо  оформлення  за  райрадою  права
районної  комунальної власності на нежиле приміщення площею  205
кв.м.  по вул. Круглоуніверситетській 11/19 (літ.А) встановлено,
що  договір  оренди від 5.08.1998 був укладений після  прийняття
рішення  райрадою і має місце невідповідність адреси приміщення,
зазначеної  в рішенні і в технічній документації БТІ  (арк.  71,
131, 149).
 
Суд   не   надав  юридичну  оцінку  тому  факту,   що   в   акті
приймання-передачі  відомчого  житлового  фонду   в   комунальну
власність   вказано,  що  будинок  передається  без   вбудованих
приміщень  на 1 поверсі 199,9 кв.м. , другому- 103,4  кв.м.  Рік
введення  будинку в експлуатацію 1940. Допоміжну  площу  будинку
складає 335 кв.м. підвалів 432 кв.м. горищ (п. 4) – (арк.21, 61,
65).   А  в  Переліку  нежитлових  (вбудованих)  приміщень,   що
підлягають приватизації шляхом викупу 1998-1999 рр. вказано,  що
за   даною  адресою  підлягає  приватизації  цоколь  (за  іншими
адресами  вказуються  поверхи). В акті від  1.08.1998  та  інших
документах (арк. 143, 144, 145, 146, 173, 185) вказується, що  в
оренду   фірмі   “Укрпромінвесткомпанія”  було   надане   нежиле
приміщення  (півпідвал) площею 400 кв.м. Потім було встановлено,
що  200  кв.м.  з  них  засипані  землею  і  в  оренді  фактично
знаходилось  205  кв.м.  Судом не  перевірено  і  мотивовано  не
відхилені доводи позивача про те, що до комунальної власності  в
1997 році перейшла будівля побудована в 1940 році з підвалами  і
горищами,   але   товариство  “Укрпромінвесткомпанія”   придбало
вбудовані в будівлю приміщення, що експлуатуються з 1993 року.
 
Судом  не  з’ясовано: 400 кв.м. півпідвалу  вказані  в  договорі
оренди   від  5.08.1998  (арк.  134)  і  205  кв.м.  нежитлового
вбудованого  приміщення,  переданого ТОВ “Укрпромінвесткомпанія”
це  одне  і  теж  приміщення  або різні.  Технічна  документація
приміщення  (п. 13 договору купівлі-продажу), яка є  невід’ємною
частиною договору в матеріалах справи відсутня. Не досліджено на
яке приміщення позивач мав право власності і що ним передано  до
комунальної власності по акту, затвердженому розпорядженням КМДА
від  19.03.2001 № 474, де в переліку до акту зазначено: “№ 4639,
ўнвентарний  номер 79001026, жилой дом по ул.  Кр.Універ.  11/19
(встр.пом),  дата  введення в експлуатацію  1.11.1993”  та  інше
(арк.    68-70).    Доводи   позивача    про    те,    що    ТОВ
“Укрпромінвесткомпанія” приватизувала саме ті приміщення у  1999
році судом мотивовано не відхилені.
 
За   таких   обставин  касаційна  інстанція   немає   можливості
перевірити чи правильну юридичну оцінку надали попередні  судові
інстанції спірним правовідносинам, що склалися.
 
На  підставі  ст.  111-5  Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція має  право  перевірити
повноту   встановлення   обставин  у  справі   і   немає   право
встановлювати  або  вважати доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені   в   рішення  або  постанові  господарського   суду
(ст.   111-7   Господарського  процесуального  кодексу   України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ).  Колегія  суддів дійшла висновку,  що  попередні
судові  інстанції  розглянули справу з порушенням  процесуальних
вимог  ст. ст. 38, 43, 84 Господарського процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
         щодо всебічного, повного  і  об’єктивного
розгляду   в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи   в   їх
сукупності.   Порушення  процесуальних  норм  є  підставою   для
скасування прийнятих у справі рішень.
 
При  повторному  розгляді справи необхідно на  підставі  ст.  38
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
витребувати та дослідити технічну документацію на приміщення, що
було продано по оскаржуваному договору; інвентарну справу БТІ на
будинок    за   адресою   вул.   Круглоуніверситетська    11/19;
приватизаційні справи по спірному приміщенню за 1999 та 2001 рр.
(а.с.   127,   69);  технічну  документацію  та  акт   вводу   в
експлуатацію приміщень в 1993 році та інш. Необхідно  з’ясувати:
вул.  Круглоуніверситетська  11  та  вул.  Круглоуніверситетська
11/19  – це одна й та ж адреса або різні. По результатам повного
встановлення обставин, що мають суттєве значення для правильного
вирішення  спору,  прийняти рішення відповідно  вимогам  чинного
матеріального та процесуального права.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 –  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1. Касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задовольнити частково.
 
2.  Постанову  Київського апеляційного господарського  суду  від
03.03.2003   та  рішення  господарського  суду  м.   Києва   від
19.09.2002 року у справі № 22/210 скасувати.
 
3.  Справу  направити  на новий розгляд до  господарського  суду
м. Києва.