ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 14/530
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Сумської райспоживспілки
на постанову від 12.11.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/530 господарського суду Сумської області
за позовом Сумської райспоживспілки
до ВАТ “Бурякорадгосп “Шевченківський”, с.
Храпивщина
про стягнення 84 т зерна пшениці
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача: Суходуб Н.В., Старинський Є.Г., довір. у справі
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2003
позовні вимоги задоволено. На користь позивача стягнуто 84 т.
зерна пшениці ІІІ кл. на загальну суму 59640 грн., 7000 грн.
витрат на юридичне обслуговування, 546 грн. 40 коп. держмита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового
процесу. Рішення мотивоване тим, що відповідач не довів
погашення боргу по договору від 28.09.2000.
Зустрічний позов повернено судом на підставі ст. 63
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(суддя
С. Миропольський).
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
12.11.2003 задовольнив апеляційну скаргу відповідача, рішення
місцевого суду від 04.09.2003 скасовано, провадження у справі
припинено. Постанова мотивована тим, що суд дійшов висновку про
те, що договір від 28.09.2000 сторонами не укладений, оскільки
не досягнуто згоди по істотним умовам договору про оренду
земельної ділянки. За таких обставин первісні позовні вимоги та
зустрічну не можуть бути предметом розгляду по неукладеному
договору (колегія суддів у складі: В. Бондаренко, В. Лакіза,
м. Токар).
Сумська райспоживспілка в поданій касаційній скарзі просить
скасувати постанову апеляційної інстанції від 12.11.2003 і
залишити в силі рішення місцевого суду від 04.09.2003. Скаржник
вважає, що договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам
ст. 14 Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
. Відповідач
користувався орендною землею на протязі 2001-2002 років,
отримував прибуток і не виконав умови п. 2.4 договору – не
сплачував орендну плату. Одностороння відмова від виконання
зобов’язань діючим законодавством не допускається.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями сторони уклали
договір б/н від 28.09.2000 про оренду земельної ділянки площею
88 га на 5 років. На виконання зазначеного договору відповідачем
було передано позивачу в якості оплати за оренду землі 33200 кг.
пшениці (а.с.20).
Згідно ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
ст. 14
істотними умовами договору про оренду землі є: об’єкт оренди
(місце та розмір), термін оренди, орендна плата, цільове
призначення, умови використання землі та умови її повернення,
існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної
ділянки, сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або
знищення об’єкта оренди чи його частини, відповідальність
сторін.
В порушення вимог зазначеної статті сторони в договорі не
вказали місце розташування земельної ділянки, умови її
повернення, сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або
знищення об’єкту оренди. З цих підстав суд апеляційної інстанції
визнав договір оренди землі неукладеним.
Разом з тим, апеляційною інстанцією не досліджено чи виконувався
договір сторін від 28.09.2000 у спосіб передбачений сторонами.
Ним не надана юридична оцінка всім матеріалам справи, зокрема
накладній № 76 від 21.08.2001, рахунку № 31 від 16.06.2002 та
інші, що мають суттєве значення для вирішення спору. Справа
розглянута в порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного та
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Не може бути залишеним в силі і рішення місцевого суду від
04.09.2003. Висновки суду недостатньо мотивовані, особливо щодо
стягнення з відповідача 7000 грн. витрат на оплату юридичних
послуг. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката. Судом не надана юридична оцінка договору
від 21.08.2003 про юридичне обслуговування позивача приватним
підприємцем Торяник А.А. та платіжному дорученню № 181 від
28.08.2003 про перерахування 7000 грн. згідно договору від
27.08.2003.
Відповідно до частини 3 ст. 48 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витрати, що підлягають сплаті за
послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом
України “Про адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
. Таким чином, ст. 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були
сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не
будь-яким представникам.
Якщо мова іде про збитки у вигляді 7000 грн., то їх наявність
повинна досліджуватися з дотримання вимог ст. ст. 203,204 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Позивач зобов’язаний доказати наявність
збитків, їх розмір та причинно-наслідковий зв’язок між
невиконанням зобов’язання та виникшими збитками.
Не грунтується на законі і стягнення місцевим судом штрафу у
вигляді 54 т. пшениці. Відповідно статті 179 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
штрафом визнається встановлення законом або договором
грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити в разі
неналежного виконання зобов’язання.
На підставі викладеного, касаційна інстанція дійшла висновку, що
попередні судові інстанції при винесенні рішення та постанови у
справі порушили норми процесуального та матеріального права, що
є підставою для їх скасування.
При повторному розгляді справи необхідно ретельно, повно
дослідити докази, обставини та надати їм належну юридичну
оцінку, керуючись діючим законодавством.
На підставі ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Сумської райспоживспілки задовольнити
частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 та рішення господарського суду Сумської області від
04.09.2003 по справі № 14/530 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Сумської області.