ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 11/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув Лебединської об'єднаної державної
касаційну скаргу податкової інспекції
на постанову від 21.10.03
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 11/77
господарського суду Сумської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"М", м. Харків
до Лебединської об'єднаної державної
податкової інспекції
Сумської міжрайонної державної
податкової інспекції
Відділення державного казначейства у
Сумській області
Відділення державного казначейства у
Сумському районі м. Суми
Відділення державного казначейства у
Лебединському районі м. Лебедин
про стягнення 49331,06 грн.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В січні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "М"
пред'явило в суді позов до Лебединської об'єднаної державної
податкової інспекції в Сумській області, Сумської міжрайонної
державної податкової інспекції та Відділення державного
казначейства в Сумській області про стягнення 49 331,06 грн., з
них 47 025 грн. матеріальної шкоди, 2 083,97 грн. не отриманого
прибутку, 222,09 грн. вартості неповернутого майна та 4933 грн.
витрати по сплаті послуг адвоката.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до вимог
договору ВАТ "М" (Постачальник) повинен був виготовити, поставити
та передати у власність ВАТ "К" (Покупець) партію товару
відповідно до договору № 15 від 20.03.2002 на загальну вартість
9405, грн. на протязі 30 днів з моменту його укладення. Даний
товар було своєчасно виготовлено та направлено до покупця, проте
під час транспортування уся партія товару була неправомірно
вилучена співробітниками Сумської МДПІ та Лебединської ОДПІ
Сумської області у зв'язку з чим ТОВ "М" не мало можливості
поставити та передати товар в зазначений договорі строк. Рішенням
господарського суду Харківської області від 25.11.2002 р. стягнуто
з ТОВ "М" на користь ТОВ "К" неустойку в розмірі 47025 грн. за
невиконання вимог договору № 15 поставки товару. Таким чином,
внаслідок неправомірних дій податкових інспекцій позивачу була
завдана матеріальна шкода в розмірі 47025 грн., яка згідно зі ст.
440 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
повинна бути
відшкодована винною особою у завданні даної шкоди в повному
обсязі.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.02.2003
залучено до участі у справі в якості відповідачів Відділення
державного казначейства у Сумському районі та Лебединське
відділення державного казначейства.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2003 позов
задоволено.
Відшкодовано ТОВ "М" з держбюджету 47 025 грн. матеріальної шкоди,
2 083,97 грн. не отриманого прибутку і 222,09 грн. вартості
неповернутого майна.
Стягнуто з ОДПІ в м. Лебедин на користь ТОВ "М" витрат по держмиту
у розмірі 246,65 грн. та витрат на інформаційнотехнічне
забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. та адвокатських
послуг в розмірі 2466,5 грн.
Стягнуто з Сумської МДПІ на користь ТОВ "М" витрат по держмиту у
розмірі 246,65 грн. та витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. та адвокатських
послуг у розмірі 2466,5 грн.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що
неправомірними діями посадових осіб державних податкових інспекцій
ТОВ "М" завдані збитки які підлягають відшкодуванню за рахунок
коштів державного бюджету.
Постановою господарського суду Харківської області від 21.10.03
рішення господарського суду змінено.
Стягнуто з ОДПІ у м. Лебедин на користь ТОВ "М" м. Харків 493,30
грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4933 грн.
адвокатських послуг.
В іншій частині рішення залишено без змін з тих же підстав.
Змінюючи рішення в частині віднесення судових витрат на другого
відповідача - Сумську МДПІ господарський суд виходив з того, що
збитки позивачу спричинені саме з вини Лебединської ОДПІ.
В касаційній скарзі Лебединська ОДПІ в Сумській області просить
скасувати рішення господарського суду і постанову апеляційного
господарського суду посилаючись на порушення ст. 440 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняти нове рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 442 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
шкода,
заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських
організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових
обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується
на загальних підставах (статті 440 і 441 цього Кодексу ( 435-15
)), якщо інше не передбачене законом. За шкоду, заподіяну такими
діями організаціям, відповідальність настає в порядку,
встановленому законом.
Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
посадові особи органів державної податкової
служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України,
інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів
громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати
виконання покладених на органи державної податкової служби функцій
та повною мірою використовувати надані їм права.
За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів
державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до
дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної
відповідальності згідно з чинним законодавством.
Збитки, завдані неправомірними діями посадових органів державної
податкової служби підлягають відшкодуванню за рахунок коштів
державного бюджету.
Проте, судовими інстанціями наведені норми закону належним чином
не враховані.
До участі у справі в якості відповідачів притягнуті Лебединська
об'єднана державна податкова інспекція і Сумська міжрайонна
державна податкова інспекція, але в судових рішеннях не наведено,
в чому конкретно полягає їх вина в заподіянні шкоди і чому суд не
погодився з доводами відповідачів щодо відсутності їх вини.
Належним чином не з'ясовано і обсяг шкоди, завданого позивачу в
частині неотриманого прибутку і вартості неповернутого майна з
врахуванням умов договору № 15 постачання партії товару від
20.03.2002 та специфікації до нього.
Враховуючи, що судовими інстанціями неповно з'ясовані обставини,
які мають суттєве значення для вирішення спору, що свідчить про
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не враховані норми
матеріального права, які регулюють правовідносини сторін,
постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати викладене,
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Лебединської об'єднаної податкової інспекції
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 та рішення господарського суду Харківської області від
05.05.2003 у справі № 11/77 скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.