ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 04/281-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Круп'янської об'єднаної державної
касаційну скаргу податкової інспекції
на постанову від 07.10.2003
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 04/281-03
господарського суду Харківської області
за позовом Круп'янської об'єднаної державної
податкової інспекції
до сільськогосподарської виробничої фірми
"К" м. Круп'янськ
приватного підприємства "В"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2003 року Круп'янська об'єднана державна податкова
інспекція пред'явила в суді позов до сільськогосподарської
виробничої фірми "К" про визнання недійсною на підставі ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
укладеної між СГВФ "К" та ПП "В" усної угоди та
стягнення з відповідачів в доход держави коштів за угодою в сумі
19756,80 грн., та визнання недійсною податкову накладну від
08.01.2001 № 7.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що приватне підприємство "В"
згідно податкової накладної № 7 від 08.01.2001 продало СГВФ "К"
товар (коробку передач, ячмінь, гусеницю для трактора) на загальну
суму 19756,80 грн. в т.ч. ПДВ -3292,80 грн. Розрахунки проводились
за готівку. Сторони виконали свої зобов'язання по угоді повністю.
Позивач послався на те, що ПП "В" в держреєстрі підприємств і
організацій України по Харківській області не числиться, в базі
ліквідованих не значиться. Набір цифр ідентифікаційним номером не
являється. Згідно даних центральної бази ДПА України щодо ПП "В"
як платника податків - юридичної особи в Україні відсутнє.
Зазначений СПД в ЄДРПОУ не знаходився і не знаходиться, отже не
має статусу юридичної особи, а тому не могло від свого імені
набувати майнові та особисті немайнові права. Разом з тим
зазначив, що СГВФ "К" включило до податкового кредиту у податковій
декларації за січень 2001 р. ПДВ в сумі 5793 грн., з яких згідно
податкової накладної № 7 до податкового кредиту включено 3292,80
грн. Таким чином фірма зменшила свої податкові зобов'язання на
3292,80 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2003
залучено до справи в якості другого відповідача ПП "В".
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.03 (в
частині стягнення отриманого особами які діяли від імені ПП "В"
провадження по справі припинено.
В іншій частині позову відмовлено.
Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині позовних вимог про стягнення
отриманого майна з осіб, які діяли від імені ПП "В" господарський
суд виходив з того, що вимоги про стягнення отриманого майна з
фізичних осіб не підвідомчі господарчому суду відповідно до ст. 1,
2, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відмовляючи в позові господарський суд зазначив, що позивачем в
позовній заяві не вказано та під час розгляду справи також не
доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави
і суспільства мети саме у обох сторін по оскаржуваній угоді, чи у
однієї з сторін та в чому саме виражається даний умисел. Разом з
тим вказав, що позивачем не доведено, що ПП "В" не є правоздатною
особою. Тобто не доведено, що угоди були укладені з метою, що
суперечить інтересам держави і суспільства, rnarn не відповідає
ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
06.10.03 Круп'янська ОДПІ уточнила позовні вимоги і просила
визнати недійсними угоду, укладену між відповідачами та податкову
накладну від 08.01.2001 № 7. В частині вимоги про стягнення
отриманого фізичними особами, які діяли від імені ПП "В"
відмовився. Зазначила, що сума ПДВ за оспорюваною угодою повинна
бути сплачена ПП "В" до бюджету і несплата зазначеного податку
спричинила збитки державі на зазначену суму.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.03 рішення залишено без змін з тих же підстав.
Разом з тим апеляційний господарський суд вказав, що матеріалами
справи також не підтверджено, що документи по угоді підписані
повноважною особою, та хто саме укладав її від імені ПП "В".
Оскільки позивачем не надано доказів, що від імені ПП "В" діяла
повноважена особа, то умисел (мета, передбачена ст. 49 ЦК
( 435-15 ) (435-15)
) не доведений, і тому немає підстав визнавати
недійсними укладену між сторонами усну угоду та накладну.
В касаційній скарзі Круп'янська об'єднана державна податкова
інспекція просить рішення господарського суду і постанову
апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове
рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів
справи, між відповідачами була укладена усна угода відповідно до
якої СГВФ придбав товар (коробку передач, ячмінь, гусеницю для
трактора) у ПП "В". Укладення угоди підтверджується податковою
накладною № 7 від 08.01.2001 на загальну суму 19756,80 грн. в т.ч.
ПДВ 3292,80 грн. Розрахунки проводилися готівкою відповідно з
касовими ордерами.
Круп'янська ОДПІ звертаючись з позовом про визнання укладеної між
відповідачами угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і стягуючи в доход держави 19756,80 грн. зазначала, що
ПП "В" в державному реєстрі підприємств і організацій України по
Харківській області не числиться. СГВФ "К" включило до податкового
кредиту у податковій декларації за січень 2001 року ПДВ в сумі
5793 грн., я яких згідно податкової накладної № 7 до податкового
кредиту включено 3292,80 грн., отже фірма зменшила свої податкові
зобов'язання на 3292,80 грн.
Відмовляючи у позові про визнання угоди недійсною на підставі ст.
49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, господарські суди першої
та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не доведено
факт укладання відповідачами угоди з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави.
Однак, вказані висновки господарськими судами попередніх інстанцій
зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено правилами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28
квітня 1978 року із змінами та доповненнями "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано, що
до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Однак, господарські суди не звернули уваги та не дали належної
правової оцінки наступним фактам: довідці Харківського обласного
управління статистики (а.с.66.) з якої вбачається, що ПП "В" у
Держреєстрі підприємств і організацій не числиться, у базі
ліквідованих не значиться, набір цифр 23859524 ідентифікаційним
кодом не являється; повідомленню Круп'янської ОДПІ (а.с.41) про
відсутність інформації СПД - юридичну особу ПП "В", його
засновників, місцезнаходження та банківські рахунки; довідці ДПІ у
м. Харкові (а.с.69), згідно якої ПП "В" на обліку як платник
податків не стоїть; повідомленню УМВС України в Харківській
області (а.с.98) відповідно до якого дозволу на оформлення заявок
на виготовлення печаток та штампів не видавалося.
Викладене свідчить про те, що в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не вжито заходів для всебічного, повного і
об'єктивного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті
за неповно з'ясованими обставинами справи.
Разом з тим, господарськими судами не розглянуто позовних вимог по
визнанню недійсною податкової накладної № 7 від 08.01.2001 та не
з'ясовано чи підвідомчий відповідно до ст. 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
даний спір господарським судам.
Суд не з'ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Отже рішення судових інстанцій ґрунтуються на неправильному
застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні
правовідносини, а тому підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Круп'янської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 та рішення від 30.07.2003 господарського суду
Харківської області у справі № 04/281-03 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.