ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 5/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Бур'янової С.С.
за участю представників сторін:
від позивача Митрофанський В.С.дов. від 04.01.04
№ 15-7
від відповідача не з’явився
розглянувши матеріали ВАТ “Сумихімпром”
касаційної скарги
на постанову від 25.11.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/206 господарського суду Сумської
області
за позовом ВАТ “Сумихімпром”
до Управління Пенсійного фонду України
в Зарічному районі м. Суми
про зобов'язання виконати дії по списанню сум обов'язкових
платежів в сумі 7641882,37 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача виконати
дії, із списанням сум, самостійно виявлених податкових
зобов'язань по обов'язкових платежах до Пенсійного фонду України
в сумі 7641882,37 грн., які виникли станом на 31.12.99 р. і не
були сплачені на день набрання чинності ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.06.03 у
справі № 5/206 позов ВАТ “Сумихімпром” задоволено.
При цьому суд визнав заборгованість по сплаті збору до
Пенсійного фонду такою, що виникла на момент нарахування
заробітної плати працівникам позивача в 1999 р. (до 31.12.99) і,
відповідно, нарахування податків і зборів на неї та визнав, в
зв'язку з цим, можливість застосування до цієї заборгованості та
нарахованих на неї, сум штрафів п.п. 18.1. 1, 18.1.3, 18.1.5
ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.11.03 рішення суду першої інстанції скасовано з підстав
невірного застосування податкового законодавства до встановлених
обставин справи, зокрема, ст. 18 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
Суд зазначив при цьому, що порядок і строк сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування врегульований Законом
України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”
від 26.06.97 р. № 400/97-ВР і початок перебігу його визначається
не нарахуванням зарплати та сум обов'язкових платежів до
Пенсійного фонду України при цьому, а датою видачі коштів
платнику збору на оплату праці; що матеріалами справи
підтверджується відсутність у позивача заборгованості по
зазначеному збору на день набрання чинності ст. 18 Закону
України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Сумихімпром” просить скасувати
постанову апеляційного суду та залишити без зміни рішення
господарського суду.
Скарга мотивована тим, що ним своєчасно подавались до Пенсійного
Фонду України розрахунки зобов'язань по сплаті збору на
обов'язкове пенсійне страхування, що у відповідності з п.п. 10.1
п. 10 Інструкції про порядок нарахування та сплати
підприємствами установами, організаціями і громадянами збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а
також обліку їх надходження у Пенсійний фонд України
( z0998-01 ) (z0998-01)
, в подальшому – Інструкція, що зобов'язувало цей
фонд списати заборгованість.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника позивача в судовому
засўданнў, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному
районі м. Суми виконати дії, пов'язані із списанням сум
самостійно виявлених позивачем податкових зобов'язань по
платежам до Пенсійного фонду України в розмірі 7641888 грн. 37
коп. , які виникли станом на 31.12.99 р. і не були сплачені на
день вступу в силу ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р.
Апеляційною інстанцією встановлено, що в позовній заяві
позивачем не зазначені правові підстави на яких ґрунтується його
вимога про примусове зобов'язання відповідача здійснити дії по
зміні розміру самостійно визначених позивачем і заявлених ним до
сплати сум обов'язкових платежів в своїх особистих рахунках, як
не вказав і спосіб яким позивач у 2003 р. самостійно виявив
податкові зобов'язання 1999 р. в сумі 7641888,37 грн. по
платежам до Пенсійного фонду України; що доданий відповідачем до
апеляційної скарги докази свідчать про відсутність у позивача
боргу на день набрання чинності ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
За таких умов апеляційний суд правомірно прийшов до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення позову.
Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника відносно
порушення апеляційним судом вимог Інструкції (п.п. 10.1 п. 10)
при визначенні початку перебігу строку заборгованості по зборам
до Пенсійного фонду України.
Але таке порушення не впливає на суть ухваленої цим судом
постанови, при недоведеності позивачем самого факту наявності
боргу по платежам до цього фонду станом на 31.12.99 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.11.03 у справі № 5/206 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.