ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.03.2004                                 Справа N 4/3995-35/507
 
                             м. Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши  касаційну скаргу закритого акціонерного  товариства
“Л”
 
на  ухвалу  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
11.06.2003р.
 
у справі № 4/3995-35/507
 
за  позовом  відкритого  акціонерного  товариства  “У”  в  особі
нафтогазовидобувного управління “О”
 
до   Дрогобицької   філії   закритого  акціонерного   товариства
“Торговий дім “Л”
 
про   стягнення 227086,98 грн.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою   Львівського  апеляційного  господарського   суду   від
11.06.2003р. апеляційна скарга Дрогобицької філії ЗАТ  “Торговий
дім  “Л”  №  42 від 30.04.2003р. на рішення господарського  суду
Львівської області від 24.04.2003р. за позовом ВАТ “У”  в  особі
нафтогазовидобувного  управління “О” до Дрогобицької  філії  ЗАТ
“Торговий  дім  “Л” про стягнення 227086,98 грн.  повернута  без
розгляду  на  підставі  пунктів 2,3 ч. 1 ст.  97  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Вказана  ухвала мотивована тим, що додана до апеляційної  скарги
квитанція  від 30.04.2003р. № 772 не може бути належним  доказом
відправлення копії апеляційної скарги з додатками іншій  стороні
у  справі, оскільки із зазначених в ній відомостей не вбачається
про відправлення саме копії апеляційної скарги.
 
В   оскаржуваній   ухвалі   суд  апеляційної   інстанції   також
посилається  на  невідповідність поданого скаржником  платіжного
доручення  №  7/Л  від 30.04.2003р. пункту  14  Інструкції  “Про
порядок  обчислення та справляння державного мита”, затвердженої
наказом  Головної  державної податкової  інспекції  України  від
22.04.1993р.  №  15,  зокрема, не  вказано  ким  саме  підписано
платіжне  доручення  та  не вказано дати  перерахування  мита  в
державний бюджет.
 
Не  погоджуючись  з  вказаною ухвалою, відповідач  звернувся  до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій
просить    суд   скасувати   ухвалу   Львівського   апеляційного
господарського суду від 11.06.2003р.
 
У  своїй  касаційній  скарзі скаржник посилається  на  порушення
судом  апеляційної  інстанції п. 36, ч. 2 п. 78  Правил  надання
послуг   поштового   зв’язку  ( 1155-2002-п   ) (1155-2002-п)
        ,   затверджених
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2003р. та ст. 95
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин  справи  застосування  норм  процесуального  права  при
ухваленні   оскаржуваного  судового  акта,  знаходить  касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Так, апеляційну скаргу Дрогобицької філії ЗАТ “Торговий дім  “Л”
№  42 від 30.04.2003р. на рішення господарського суду Львівської
області  від  24.04.2003р. у даній справі  повернуто  Львівським
апеляційним господарським судом на підставі пунктів 2,3  ст.  97
ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         з посиланням на  недотримання  філією
вимог  зазначених норм щодо надання належних доказів  надсилання
копії  апеляційної  скарги позивачу та належних  документів,  що
підтверджують сплату державного мита.
 
Проте,  застосування судом апеляційної інстанції вказаної  норми
процесуального  права  є помилковим. Філія  подала  суду  докази
надіслання апеляційної скарги позивачу – поштову квитанцію № 772
від  30.04.2003р., видану відділенням поштового зв’язку, з  якої
вбачається факт відправлення позивачу рекомендованого листа,  та
платіжне  доручення № 7/Л від 30.04.2003р., з  якого  вбачається
факт  перерахування до державного бюджету мита саме 30.04.2003р.
(відбиток штампу Банку).
 
Відповідно до визначення поняття доказів, що міститься у статтях
32,34  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , зазначені квитанція та  платіжне
доручення  є  доказами. У випадку сумніву у їх вірогідності,  чи
дійшовши  висновку про недостатність таких доказів, суду  надано
право  витребувати додаткові докази. Тому він  не  мав  законних
підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду.
 
Враховуючи    викладене,   оскаржувану    ухвалу    апеляційного
господарського суду від 11.06.2003р. не можна визнати законною й
обгрунтованою, у зв’язку з чим її слід скасувати,  а  апеляційну
скаргу  №  42 від 30.04.2003р. передати Львівському апеляційному
господарському суду для розгляду по суті.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9-  111-11  ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                          ПОСТАНОВИЛА:
 
1.   Касаційну  скаргу  закритого  акціонерного  товариства  “Л”
задовольнити.
 
2.  Ухвалу  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
11.06.2003р.  у справі № 4/3995-35/507 скасувати,  а  апеляційну
скаргу  №  42 від 30.04.2003р. Дрогобицької філії ЗАТ  “Торговий
дім  “Л”  передати Львівському апеляційному господарському  суду
для розгляду по суті.