ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.03.2004                                        Справа N 3/499
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Кочерової Н.О.,
суддів:                      Рибака В.В. (доповідач),
                             Бур'янової С.С.,
 
за участю представників сторін:                      
 
від позивача –               Осипенко Л.О. дов. від28.08.03 б/н,
                             Хайдуров В.О. дов. від 28.08.03
                             б/н,
 
від відповідача -            Царук Я.Й. дов. від 28.08.03 б/н
                             Стоян М.М. дов. від 12.02.04 № 32
 
розглянувши матеріали        ТОВ “Експериментальна
касаційної скарги            виробничо-будівельна фірма”ПСП”,
                             м. Київ
 
на постанову                 від 28.10.03 Київського
                             апеляційного господарського суду
 
у справі                     № 3/499
 
господарського суду          м. Києва
 
за позовом                   ВАТ “Завод залізобетонних виробів і
                             дорожньо-будівельних матеріалів”
 
до                           ТОВ “Експериментальна
                             виробничо-будівельна фірма”ПСП”,
                             м. Київ
 
про   стягнення 90 628,98 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського суду м. Києва  від  06.08.03  у  справі
№  3/499  позов  задоволено. З відповідача на  користь  позивача
стягнуто 90 628,35 грн. основного боргу та судові витрати.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
28.10.03 вищезазначене рішення залишено без змін.
 
У    поданій    касаційній    скарзі    ТОВ    “Експериментальна
виробничо-будівельна   фірма”ПСП”,  м.   Київ   посилається   на
порушення  судом  ст. 165 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        ,  оскільки  для
виконання  зобов’язання, передбаченого  договором  від  11.06.02
№  64, позивач повинен був направити відповідачу не претензію, а
платіжну  вимогу, тому строк виплати позивачу заборгованості  по
договору  до цього часу не настав, що судом не було прийнято  до
уваги.
 
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та  повноту
їх  встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права, прийшла до  висновку  про
відсутність  правових підстав для задоволення касаційної  скарги
виходячи з наступного.
 
11.06.02 між позивачем і відповідачем був укладений договір № 64
поставки будівельних матеріалів(бетону та розчину).
 
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій зазначений
договір  позивачем  виконаний – позивач  виготовив  та  поставив
бетон  та розчин на суму 149 462, 83 грн., а відповідач  прийняв
цю продукцію.
 
Крім того відповідачу надані автопослуги на суму 189 грн.
 
Однак,   відповідач   з   позивачем  за   поставлену   продукцію
розрахувався лише частково, заборгувавши йому 90 628, 35 грн.
 
Судовими інстанціями також встановлено, що відповідно до п.  4.1
договору  розрахунки  за  поставлену  продукцію  та  автопослуги
відповідач зобов’язався проводити шляхом попередньої  оплати  на
підставі виставлених рахунків-фактур.
 
Матеріали   справи  містять  виконавчі  рахунки  за   поставлену
продукцію (стор.17, 18 справи).
 
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов’язання повинні
виконуватись  належним  чином і у встановлений  строк  згідно  з
умовами договору.
 
Умови оплати поставленої продукції визначені п. 4.1 договору від
11.06.02 № 64, які відповідачем виконані не були.
 
Зазначене   свідчить   про   повноту  встановлення   апеляційною
інстанцією  обставин справи та вірне застосування  до  них  норм
матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-6, 111-7,
111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
28.10.2003  у  справі № 3/449 залишити без  зміни,  а  касаційну
скаргу - без задоволення.