ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.03.2004                              Справа N 2-5/4180.1-2003
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
Головуючого судді
суддів
 
розглянувши    касаційну   скаргу   Товариства    з    обмеженою
відповідальністю   “Виробнича   компанія   “К”   на    постанову
Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від
07.10.2003р.
 
у справі № 2-5/4180.1-2003 господарського суду АР Крим
 
за  позовом  Відкритого  акціонерного  товариства  “У”  в  особі
Кримської дирекції
 
до   відповідача   Товариства   з   обмеженою   відповідальністю
“Виробнича компанія “К”
 
про   усунення перешкод у користуванні майном
 
                    за участю представників:
 
ВАТ “У”
ТОВ “ВК “К”
 
В    судовому   засіданні   з   04.03.2004р.   по   09.03.2004р.
оголошувалась перерва.
 
                      в с т а н о в и л а :
 
Відкрите  акціонерне товариство “У” в особі  Кримської  дирекції
звернулося до господарського суду Автономної Республіки  Крим  з
позовом  та просило суд усунути перешкоди у користуванні  майном
шляхом   зобов’язання  відповідача  -  Товариства  з   обмеженою
відповідальністю “Виробнича компанія “К” демонтувати та  вивезти
обладнання  АТС-22,  розміщене в приміщеннях  ЦЕС-5  на  п’ятому
поверсі в будинку № 9 по вул. Московській в м. Ялті та звільнити
зазначені  приміщення. В обгрунтування заявлених вимог,  позивач
посилається  на  те,  що  він  є власником  приміщення  по  вул.
Московській,  9 у м. Ялті, у якому розташоване без достатніх  на
те підстав майно, що є власністю відповідача (т.1 а.с.3-5).
 
Відповідач  у  справі – Товариство з обмеженою  відповідальністю
“Виробнича  компанія  “К”  у відзиві на  позов  заявлені  вимоги
відхилило, вказуючи на те, що:
 
-     його майно розміщено у спірному приміщенні правомірно,  за
згодою на те позивача;
 
-     рішенням  арбітражного  суду м.  Києва  від  31.05.2001р.,
залишеним    без   змін   постановою   Київського   апеляційного
господарського  суду  від  24.02.2003р.,  у  справі   №   18/225
зобов’язано позивача укласти договір оренди спірного  приміщення
(т.2 а.с.1-3).
 
Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від
05.06.2003р.,  залишеним  без змін постановою  Севастопольського
апеляційного   господарського  суду  від   07.10.2003р.,   позов
задоволено  (т.2  а.с.63,  87-88). Відповідно  до  рішення  суду
зобов’язано  ТОВ “ВК “К” демонтувати та вивезти обладнання  АТС-
22,  розміщене в приміщеннях ЦЕС-5 на п’ятому поверсі в  будинку
№  9  по  вул.  Московській в м. Ялті, та  усунути  перешкоди  у
здійсненні права власності ВАТ “У”.
 
Прийняті  судові  акти  мотивовані  тим,  що  майно  відповідача
розміщено у вказаному приміщенні, яке є власністю позивача,  без
достатніх на те підстав і перешкоджає позивачу у здійсненні  ним
правомочностей власника.
 
Не  погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ  “ВК
“К”   звернулося  до  Вищого  господарського  суду   України   з
касаційною  скаргою  та просить їх скасувати,  а  у  задоволенні
заявленого позову відмовити.
 
У   поданій  касаційній  скарзі,  ТОВ  “ВК  “К”  посилається  на
допущення  порушення судами норм матеріального та процесуального
права, а саме ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , ст. 11
Закону України “Про судоустрій”, ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при  винесенні  оспорюваного  судового  акту,  знаходить
касаційну  скаргу такою, що не підлягає задоволенню з  наступних
підстав.
 
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами першої
та  апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач –  ТОВ  “ВК
“К”  є власником обладнання, розташованого у приміщенні по  вул.
Московська, 9 у м. Ялті.
 
Право  володіння та користування цим обладнанням грунтується  на
умовах  укладених ТОВ “Виробнича компанія “К” та СП  “ТОВ  “МКМ“
Телеком  ЛТД”  договорів № 12/93 від 20.12.93р., №  1810001  від
18.10.2000р.
 
В  силу ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
        , власник
на  свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним
йому  майном.  При цьому, власник має право вчиняти  щодо  свого
майна   будь-які  дії,  що  не  суперечать  закону.   Він   може
використовувати майно для здійснення господарської та іншої,  не
забороненої   законом,  діяльності,  зокрема,  передавати   його
безоплатно або за плату у володіння і користування,  а  також  у
довірчу власність іншим особам.
 
При  цьому,  відповідно  до  п. 5  ст.  4  Закону  України  “Про
власність”   ( 697-12  ) (697-12)
        ,  власник,  здійснюючи   свої   права,
зобов'язаний  не  завдавати шкоди навколишньому  середовищу,  не
порушувати  права  та  охоронювані  законом  інтереси  громадян,
юридичних осіб і держави.
 
Як встановлено судами, зазначене обладнання для АТС-22 розміщено
в  приміщенні ЦЕС-5 на п’ятому поверсі в будинку  №  9  по  вул.
Московській, 9 в м. Ялті, яке є власністю позивача  у  справі  –
ВАТ  “У”.  Однак,  ними не встановлено правових  підстав  такого
розміщення.
 
Так,   постановою   Вищого  господарського  суду   України   від
13.05.2003р.  у  справі  №  18/225  за  позовом  ТОВ  “Виробнича
компанія “К” до ВАТ “У” скасовані рішення арбітражного  суду  м.
Києва  від  31.05.2001р.  та постанова  Київського  апеляційного
господарського  суду  від  24.02.2003р.,  відповідно   до   яких
зобов’язано  ВАТ “У” укласти договір оренди спірного приміщення.
При  цьому,  прийнято  нове рішення про  відмову  у  задоволенні
позову.  Отже,  посилання відповідача  у  відзиві  на  позов  на
зазначені  судові акти як на підставу виникнення у  нього  права
користування спірним приміщенням безпідставні і вірно  не  взяті
до увгаи судами.
 
Власник  приміщення заперечує проти подальшого розміщення  майна
відповідача,  посилаючись  на  неможливість  використання  цього
приміщення за власним розсудом та понесення витрат на утримання,
у  зв’язку  з  чим звернувся до суду з позовом, що  є  предметом
розгляду у даній справі.
 
В  силу  п. 2 ст. 48 Закону України “Про власність” ( 697-12  ) (697-12)
        ,
власник  може вимагати усунення будь-яких порушень  його  права,
хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння,
і відшкодування завданих цим збитків.
 
За  таких  обставин,  суди дійшли обгрунтованого  висновку  щодо
задоволення   заявленого  позову,  оскільки   ними   встановлено
порушення   відповідачем   суб’єктивного   матеріального   права
позивача  –  права  власності на приміщення, у яких  розташоване
майно відповідача без достатніх на те підстав.
 
Таким   чином,   підстав  для  зміни  чи  скасування   постанови
Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від
07.10.2003р.   та   рішення   господарського   суду   Автономної
Республіки Крим від 05.06.2003р. колегія суддів не вбачає.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.10.2003р.   та   рішення   господарського   суду   Автономної
Республіки  Крим  від  05.06.2003р. у справі  №  2-5/4180.1-2003
залишити  без  змін, а касаційну скаргу Товариства  з  обмеженою
відповідальністю “Виробнича компанія “К” – без задоволення.