ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 2-3/2470-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали ПП “Еллада-Плюс”
касаційної скарги
на постанову від 13.08.2003 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-3/2470-03
за позовом ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
до ПП “Еллада-Плюс”
про стягнення 227602,97 грн.
за участю представників:
позивача – Рокіцького А.П. ,
відповідача – не з’явився (належним чином повідомлено),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.05-03.06.2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Соколова І.А.) у справі № 2-3/2470-03 в
задоволенні позову ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” до ПП
“Еллада-Плюс” відмовлено (позивач просив стягнути з відповідача
1999230,38 грн. різниці між розміром оплати та вартістю
поставленої продукції та 28372,59 грн. пені). При прийнятті
рішення, господарський суд Автономної Республіки Крим виходив з
того, що позивач пропустив, встановлений ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, трьохрічний строк позовної давності, оскільки право
на пред’явлення позову виникло 17.06.1999, а позов було
подано17.12.2002.
Постановою від 13.08.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Плута В.М.,
Прокопанич Г.К., Щепанської О.А.) у справі № 2-3/2470-03
зазначене рішення скасовано. Позовні вимоги ДК “Укртрансгаз” НАК
“Нафтогаз України” задоволені частково. З ПП “Еллада-Плюс” на
користь ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” стягнуто
199230,38 грн.
ПП “Еллада-Плюс”, не погоджуючись з постановою від 13.08.2003
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
№ 2-3/2470-03, звернулося до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову
та залишити в силі рішення від 15.05-03.06.2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим. Касаційна скарга ґрунтується на
тому, що судом апеляційної інстанцій були порушені вимоги
матеріального (ст.ст. 71, 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) та
процесуального (ст. 4-3, 22, 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) права.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було
встановлено, що 05.01.1999 між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України” та ПП “Еллада Плюс” був укладений договір поставки
продукції № 4 УТГ/98, відповідно до якого ПП “Еллада-Плюс”
зобов’язався поставити ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
мармурову плиту та мармуровий риф на загальну суму 745300,00
грн. ПП “Еллада-Плюс” з.01.по травень 1999 року відвантажило на
адресу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” продукцію в сумі
770739,10 грн. В свою чергу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України” перерахував ПП “Еллада-Плюс” за отриману продукцію
грошовими коштами та векселями на суму 969898,00 грн., що
підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи від
16.04.2003.
Севастопольський апеляційний господарський суд встановив, що
строк позовної давності не був пропущений, погодившись з
апеляційною скаргою позивача з якої вбачає, що з вини
відповідача допущена помилка в розрахунках і ДК “Укртрансгаз”
про це дізнався в період з 15.02.2000.
Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, неустойкою визнається
визначена законом або договором грошова сума, яку боржник
повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного
виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені),
якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або
неналежне виконання зобов'язання.
Як вірно зазначив Севастопольський апеляційний господарський
суд, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно
отримані грошові кошти (при цьому, порушення договору ПП
“Еллада-Плюс” не існує). Тобто висновок суду апеляційної
інстанції про безпідставність стягнення пені є правомірним.
Щодо суми 199230,38 грн., що являє собою різницю між розміром
оплати та вартістю поставленої продукції, то з урахуванням
вищевикладеного, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій вірно
застосовані норми матеріального та процесуального права та
правомірно зроблений висновок про часткове задоволення позовних
вимог.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що
апеляційним судом не були з’ясовані фактичні обставини справи,
і, що це призвело до винесення незаконного рішення, не може бути
взято до уваги Вищим господарським судом України.
З огляду на викладені обставини колегія вважає, що правові
підстави для зміни чи скасування постанови від 13.08.2003
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
№ 2-3/2470-03 відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Еллада-Плюс” на постанову від 13.08.2003
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
№ 2-3/2470-03 залишити без задоволення.
Постанову від 13.08.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-3/2470-03 залишити без змін.