ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 2-23/9790
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Бур'янової С.С.,
за участю представників
сторін
від позивача не з’явився
від відповідача Залізний В.В. дов. від 04.12.03 б/н
розглянувши матеріали Кримського республіканського
касаційної скарги відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
на постанову від 21.10.03 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-23/9790
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Кримського республіканського
відділення Фонду соціального
захисту інвалідів
до ТОВ “Національна алкогольна
компанія “Союз-Віктан”
про про стягнення 54 936 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.08.03 у справі № 2-23/9790 позов задоволено. З ТОВ
“Національна алкогольна компанія “Союз-Віктан” стягнуто штрафні
санкції в сумі 54 936 грн. за недотримання нормативу робочих
місць для працевлаштування інвалідів у 2002 році.
Рішення мотивоване тим, що кількість працюючих на підприємстві
інвалідів у 2002 році була меншою ніж встановлено нормативом
відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, і тому відповідно до ст. 20
цього Закону відповідач зобов’язаний сплатити відповідні штрафні
санкції Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.10.03 у цій справі вказане рішення скасовано. В позові
відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 18 Закону України
“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
працевлаштуванням інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення, міськими радами, громадськими організаціями
інвалідів, а вказаними органами на підприємство інваліди для
працевлаштування не направлялись.
У поданій касаційній скарзі Кримське республіканське відділення
Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.03
як прийняту з порушенням ст.ст. 19, 20 Закону України “Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
(докладніше в скарзі).
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому повідомляє
про його реорганізацію шляхом приєднання до Фірми “Союз-Віктан
Лтд”, яка є правонаступником прав та обов’язків; надав
відповідні докази цього, та просить залишити без зміни постанову
апеляційного суду.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, прийшла до висновку про
наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної
скарги, виходячи з наступного.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
від
05.07.2001 р., який набирав чинності з дня свого опублікування -
01.08.2001 р., ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
викладена в такій
редакції: для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності
працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості
одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань),
установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що кількість працюючих на
підприємстві у 2002 році становила 322 особи.
Отже, відповідач повинен був працевлаштувати 13 інвалідів, тоді
як фактично на підприємстві працювало лише 9 (стор. 5 справи).
Відповідно до ст. 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
(в редакції Закону
України від 05.07.2001 р.) підприємства (об'єднання), установи і
організації незалежно від форми власності і господарювання, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку
сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального
захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у
розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне
робоче місце, не зайняте інвалідом.
Як встановлено судом першої інстанції середньорічна заробітна
плата на підприємстві в 2002 році становила 13734 грн.
Таким чином відповідач повинен сплатити Фонду 54936 грн.
Зазначена сума підприємством сплачена не була, і тому
відділенням Фонду ця сума стягується в судовому порядку.
Згідно ч. 6 ст. 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
(в редакції Закону України
від 05.07.2001 р.) порядок і терміни сплати підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду України соціального захисту інвалідів,
акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767
( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, яка вступила в силу з 11.01.2002 р.,
затверджено Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та
використання цих коштів.
Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що підприємства, де
кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом,
передбаченим частиною першою ст. 19 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
сплачують
відповідним відділенням Фонду штрафні санкції.
Штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше
15.04.року, що настає за звітним (п. 4 Порядку).
Севастопольським апеляційним господарським судом при прийнятті
оскаржуваної постанови вищезазначені норми матеріального права
враховані не були, що призвело до невірного застосування
законодавства до встановлених обставин справи.
Проте, при наявності процесуального правонаступництва Фірми
"Союз-Віктан Лтд” відносно прав і обов’язків відповідача у
справі і неврахування цих обставин судовими інстанціями є
правовою підставою для скасування рішення та постанови
зазначених судових інстанцій з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 21.10.03 та Рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 08.08.03 у справі№ 2-23/9790 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.