ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 2-20/9626-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Бур'янової С.С.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явився
від відповідача не з’явився
розглянувши матеріали Євпаторійської ОДПІ
касаційної скарги
на постанову від 15.10.03
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-20/9626-2003
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Орендного підприємства “Продовольча база”
до Євпаторійської ОДПІ
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
05.08.03 у справі № 2-20/9626-2003 задоволено позов Орендного
підприємства “Продовольча база” до Євпаторійської ОДПІ щодо
визнання недійсним рішення № 1527-23-1-25126245/12829 від
28.11.01 в частині донарахування податку на землю, застосування
штрафних санкцій за неподання до ДПІ розрахунку плати за землю
та неоприбуткування готівки в касі.
Суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем наявності
підстав, що мали б слугувати причиною притягнення відповідача до
відповідальності за неоприбуткування грошових коштів в касу
підприємства (відсутність зустрічної перевірки касових ордерів
та записів по їх реєстрації в книзі); відсутність правових
підстав у відповідача для донарахування податку на землю за
січень-вересень 2001р. та пов’язаних з цим штрафів, оскільки в
цьому періоді землекористувачем цієї ділянки було інше
підприємство – ТОВ “Тревел-ЛТД”.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.10.03 рішення суду першої інстанції залишено без зміни з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати
рішення та постанову зазначених судових інстанцій та передати
справу на новий розгляд. При цьому скаржник вважає, що судами
невірно була застосована ст. 15 Закону України “Про плату за
землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
від 03.07.92 № 2535-ХІІ та п. 4.2 Положення
про ведення касових операцій в національній валюті в Україні
( z0040-05 ) (z0040-05)
, затв. постановою правління НБ України № 72 від
19.02.01 (докладніше в скарзі).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Право користування земельною ділянкою в Орендного підприємства
“Продовольча база” виникло з моменту укладення договору оренди
майнового комплексу “Продовольча база”, розташованого в
м. Євпаторії по вул. Д.Ульянова,72, тобто з 13.08.97.
Строк дії даного договору закінчився 31.11.2000 та не був
пролонгований на новий строк.
За результатами проведеного конкурсу право на укладення договору
оренди на зазначений майновий комплекс було надано ТОВ
“Тревел-ЛТД”.
15.01.01 Управлінням економіки Євпаторійської міськради укладено
договір оренди на цей комплекс.
В постанові апеляційного суду зазначено, що ці факти встановлені
рўшенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.06.03 у справі № 2-8/8514-2003 та мають преюдиційне значення
для даної справи (ст. 35 ГПК).
Відповідно з ст. 15 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
землекористувачі платять земельний податок з моменту
виникнення права
користування земельною ділянкою. У випадку припинення права
землекористування, податок сплачується за фактичний період
користування землею в поточному році.
Вимоги податкового органу про сплату позивачем по справі
земельного податку за січень-вересень 2001р. (період, коли він
вже не був орендарем цієї землі) пов’язані з користуванням ним
складськими приміщеннями, які знаходяться на орендованій ТОВ
“Тревел-ЛТД” земельній ділянці.
Проте ст. 15 зазначеного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
будь-яких винятків з
цього приводу не встановлює і, в зв’язку з цим, судові інстанції
правомірно прийшли до висновку, що позивач по справі не може
вважатись землекористувачем земельних ділянок під цими будівлями
в розумінні змісту ст. 15 цього Закону.
Касаційна інстанція вважає помилковим посилання скаржника в
обгрунтування своїх вимог на п. 4.2 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні( z0040-05 ) (z0040-05)
,
затв. постановою Правління Нацбанку України від 19.02.01 № 72
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.01 за
№ 237/5428 (далі – Положення), оскільки він регулює лише порядок
ведення касової книги та визначає обов’язки касира; визнає
правомірним застосування судами п. 5.3 Положення при визначенні
правомірності дій працівників відповідача, т.я. саме цим
підпунктом визначається методика проведення перевірки з питань
дотримання підприємством встановленого порядку ведення касових
операцій.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.10.03 у справі № 2-20/9626-2003 залишити без зміни, а
касаційну скаргу – без задоволення.