ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.03.2004 Справа N 37/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянувши
касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі
на постанову від 13.11.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 37/2 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Дочірнього підприємства Дніпропетровської
обласної спілки споживчих товариств “Ринок
Північний”
до Північної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі
про Визнання недійсним податкового повідомлення і другої
податкової вимоги
За участю представників сторін:
позивача – Корзуніна м. І., за довіреністю
Коширец І.І., директор
відповідача – Рудь С.А., за довіреністю
Сокур Н.І., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.08.2003р., по справі № 37/2 (суддя Кеся Б.Н.), яке залишене
без змін постановою від 13.11.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду (колегія суддів Т.В.Ільєнок,
І.Л.Кузнєцова, Л.М.Білецька) позов задоволено частково, визнано
недійсним податкове повідомлення державної податкової інспекції
у Жовтневому районі м. Кривий Ріг від 15.04.2003р.
№ 177/0000592600/0-3645. В решті позову відмовлено. Стягнуто з
Північної міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Кривому Розі на користь Дочірнього підприємства
Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств „Ринок
Північний” 85,00 грн. витрат на сплату держмита, 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому
Розі Дніпропетровської області звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 12.08.2003р. та постанову від 13.11.2003р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, і прийняти
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог
повністю.
26.02.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 04.03.2004р.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати
недійсним спірне податкове повідомлення відповідача, а також:
другу податкову вимогу. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що
витрати за користування земельною ділянкою підтверджуються
платіжними документами відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5
Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тому
вони обґрунтовано віднесені позивачем до валових витрат. Крім
того, спірний період, за який нараховані податок та штрафні
санкції, раніше перевірявся відповідачем, тому права на повторну
перевірку у нього немає відповідно до Указу Президента України
від 23.07.1998р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
. Направлення другої
податкової вимоги з тих же підстав позивач вважає
необґрунтованим, зокрема, у зв'язку з тим, що податкове
зобов'язання не є узгодженим і до позивача не направлялася перша
податкова вимога.
Відповідач позов не визнав, з посиланням на те, що позивачем не
були надані докази орендування землі або права власності на
землю, тому витрати не можуть бути віднесені до валових витрат
підприємства.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій були
встановлені наступні обставини справи.
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Кривого Рогу
надіслала до позивача податкове повідомлення від 15.04.2003р.
№ 177/0000592600/0-3645 про нарахування і необхідність сплати
податку на прибуток в розмірі 159849,00грн., а також штрафні
санкції в сумі 70858,30грн. Підставою для направлення вказаного
повідомлення став акт перевірки від 11.04.2003р. № 23/26. Даним
актом зафіксовано, що за перевірений період ДП„Ринок Північний”
було нараховано орендної плати 564980грн., у тому числі за
2000рік - 81279,00грн., у 2001р. -266901 грн. та у 2002 року -
216800,00 грн. за користування земельними ділянками в м. Кривий
Ріг під ринок по вул. Щепкіна,1, готель по вул.Щепкіна, 1, ринок
по вул.Коротченка та ринок на 4-му мкр. „Зарічний”, хоча орендна
плата повинна була нараховуватися тільки за земельну ділянку під
готель „Колос” по вул. Щепкіна,1. Нарахована сума сплачена
повністю і віднесена до складу валових витрат. Віднесення до
складу валових витрат у 2000 році суми орендної плати в сумі
72,3 тис.грн., в 2001 р. - 254,4 тис.грн., та у 2002 році -
203,3 тис.грн. відповідачем визнано необґрунтованим, оскільки
позивачем не надано доказів права користування спірними
земельними ділянками, а саме: договори оренди або державні акти
на право власності або постійного користування земельними
ділянками. Фактичне користування цими ділянками під ринки
податковою інспекцією не заперечується.
Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно
задовольнив частково позовні вимоги Дочірнього підприємства
Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств “Ринок
Північний” виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва
та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких
витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому
числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи
реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3
-5.8 цієї статті.
Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом, позивач користувався спірними земельними
ділянками для роботи ринків, це охоплюється статутною діяльністю
позивача і не оспорюється відповідачем, а також підтверджується
показниками позивача з ринкового збору та листом Криворізького
міського управління земельних ресурсів від 05.07.2003р. № 757.
Здійснення платежів на користь Криворізької міської Ради за
користування земельними ділянками підтверджується платіжними
документами.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Враховуючі,
що в суді першої та апеляційної інстанцій відповідачем не
спростовано факт використання земельних ділянок у власній
господарській діяльності позивача, колегія суддів вважає, що
останнім правомірно віднесено до складу валових витрат платежі
за користування земельними ділянками, які пов'язані із
здійсненням позивачем статутної діяльності.
Також, неправомірність висновків відповідача підтверджується
його актом попередньої перевірки від 01.11.2002р. № 41, яким
зафіксовано відсутність порушень при сплаті позивачем податку на
прибуток за той же спірний період. Відповідачем порушені вимоги
п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998р. № 817/98 „Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”
( 817/98 ) (817/98)
, згідно якого повторна перевірка суб'єкта
підприємницької діяльності, крім визначених Указом випадків,
забороняється.
За таких обставин, господарським судом першої та апеляційної
інстанцій обґрунтовано позов в цій частині визнано таким, що
підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова від
13.11.2003р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.
Постанову від 13.11.2003р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 37/2 Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.