ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 37/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Гірницької міжрайонної Державної
відкритому податкової інспекції м. Макіївки
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 10.06.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 37
господарського суду Донецької області
за позовом Гірницької міжрайонної Державної
податкової інспекції м. Макіївки
до 1. ВАТ "Макіївський завод "Ф",
м. Макіївка;
2. ПП "Т", м. Донецьк
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача 1 не з'явились
від відповідача 2 не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.06.2003 р. у справі № 37 у позовних
вимогах відмовлене.
В касаційній скарзі Гірницька МДПІ м. Макіївки просить
постановлені по справі судові акти скасувати та прийняти нове
рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
а саме ст. ст. 35, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надіслали.
Сторони не реалізував своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню враховуючи наступне.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що позивачем не
доведено наявність у ПП "Т" суперечної інтересам держави та
суспільства мети, та умислу на досягнення такої мети. Рішенням
Ворошиловського районного суду м. Донецька від 09.04.2001 року,
яким визнані недійсними статутні документи ПП "Т", не
встановлювались та не досліджувались мета діяльності
підприємства та суперечність такої мети інтересам держави та
суспільства, зокрема, приховування доходів від оподаткування.
Предметом спору в даній справі є угода, укладена відповідачами.
Підставою позову є укладення угоди з метою заздалегідь
суперечною інтересам держави та суспільства.
Таким чином, вирішивши спір по суті, суди мали дати оцінку
спірній угоді, встановивши юридичний факт укладення її з метою
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, або
навпаки. Отже, встановивши , що позивачем не доведено, що
оспорювана угода укладена з метою заздалегідь суперечною
інтересам держави та суспільства, суди фактично самій угоді, а
не правовій позиції позивача, остаточної оцінки не дали.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно ч. 1 ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов'язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978
року (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства,
визнається недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані
на приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак господарський суд не встановив достатніх фактичних та
правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваної
угоди до такої, що спрямована на ухилення від оподаткування.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідно до
факту визнання установчих документів недійсними з моменту
реєстрації, при реалізації спірної угоди відповідач-2 фактично
не включав до податкової звітності відомості про здійснення
оспорюваної угоди, не сплатив податки, приховав отриманий доход
і ухилився від його оподаткування, що свідчить про спрямованість
умислу ПП "Т" при укладенні і здійсненні спірної угоди на мету,
суперечну інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували
питання чи проводились документальні перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних
перевірок за спірними угодами з відповідачем-2 відповідача-1,
застосування до останнього санкцій за порушення податкового
законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття
відповідних заходів для вирішення даного спору.
Крім того, при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснював відповідач-1, яким чином були
використані товари, отримані за спірними угодами, та чи
сплачував відповідач-1 податки від здійснення господарської
діяльності.
Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо
наявності умислу та меті учасників господарської угоди, тобто не
витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних
справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При
новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші
докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо
належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення
у відповідності до вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч.
1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Гірницької МДПІ міста на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.06.2003 року по справі
№ 37 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 10.06.2003 року по справі № 37 - скасувати.
Справу № 37 направити господарському суду Донецької області на
новий розгляд.