ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 04.03.2004                                        Справа N 33/65
 
                             Київ
 
        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
              головуючого Добролюбової Т.В.
              суддів      Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у H-ському районі
                  м. Києва
 
На постанову      від 24 квітня  2003 р.
Київського апеляційного Господарського суду
 
за позовом        Державної податкової інспекції у H-ському районі
                  м. Києва
 
до                Приватного підприємства "XXX"
 
                  Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
 
про               визнання недійсним договору підряду
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від позивача:     А.А.А. д. № 9;  Б.Б.Б. д. № 12104
 
від відповідачів: не   з'явилися,  повідомлені  про  час  і  місце
                  розгляду  кас скарги.
 
Державною податковою інспекцією у H-ському районі м. Києва у січні
2003 р. заявлений позов про визнання недійсною угоди, як укладеної
між Приватним  підприємством  "XXX"  та  Товариством  з  обмеженою
відповідальністю "YYY",  з метою,  що суперечить інтересам держави
на підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  про
стягнення  з  ТОВ  "YYY"  на  користь держави 44400 грн.  вартості
робіт, отриманих товариством за оспорюваною угодою. Позовні вимоги
мотивовані  тим,  що рішенням Р-ського місцевого суд м.  Києва від
17.09.2001  визнані  недійсним  державна  реєстрація  ПП  "XXX"  з
24.01.2000  та  реєстрація в якості платника ПДВ з 1.02.2000р.  За
таких обставин,  оспорюваний договір від 16.03.2000 № 17 укладений
з порушенням встановленого порядку, оскільки не відповідає вимогам
статті 26 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        , як укладений (ПП
"XXX") особою,  що не мала цивільної правоздатності. Наведене дало
підстави податковій службі вважати угоду укладеною з боку ПП "XXX"
з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.
 
Рішенням господарського  суду м.  Києва від 5 березня 2003 р.,  що
прийняте суддею Лосєвим А.М.,  відмовлено у  задоволенні  позовних
вимог  про  визнання  недійсним  договору підряду,  укладеного між
Приватним  підприємством  "XXX"   та   Товариством   з   обмеженою
відповідальністю  "YYY",  з  огляду на вимоги статті 49 Цивільного
кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        .   Рішення   господарського   суду
мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами в чому
саме полягала завідомо суперечна інтересам держави  і  суспільства
мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від
оподаткування доходів,  а також є  недоведеною  наявність  в  діях
відповідачів умислу.
 
Київський апеляційний  господарський  суд у складі:  Новікова М.М.
(головуючого) та суддів Мартюк А.І.,  Мачульського Г.М. постановою
від  24  квітня 2003 р.  залишив перевірене рішення Господарського
суду м.  Києва від 5.03.2003 р.  без змін  з  тих  же  підстав,  а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва залишив без задоволення. У постанові зазначено про те, що
податковою  службою не доведено застосування заходів по скасуванню
державної реєстрації ПП "XXX"  за  неподання  звітності  про  свою
фінансово - господарську діяльність.
 
Державна податкова   інспекція   у   H-ському   районі  м.  Києва,
звернулась з касаційною  скаргою  до  Вищого  господарського  суду
України,  в  якій просить рішення господарського суду м.  Києва та
постанову апеляційного суду  скасувати  як  такі,  що  прийняті  з
порушенням  норм матеріального та процесуального права,  а позовні
вимоги задовольнити в повному обсязі.  Обґрунтовуючи свої  вимоги,
викладені  в  касаційні  скарзі,  ДПІ  посилається  на неправильне
незастосування господарськими судами до спірного  договору  статті
49   Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  приписами  якої
передбачено,  що для визнання угоди  укладеної  з  метою  завідомо
суперечною  інтересам  держави і суспільства недійсною,  достатньо
довести наявність умислу лише у однієї з сторін.  Вважає,  що ДПІ,
як позивач, довів наявність підстав, для визнання недійсною угоди,
укладеної між  Приватним  підприємством  "XXX"  та  Товариством  з
обмеженою відповідальністю "YYY", з метою, що суперечить інтересам
держави   на   підставі   статті 49   Цивільного   кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Зауважує на тому, що у разі визнання у встановленому
порядку недійсними установчих документів суб'єкта  підприємницької
діяльності  або  скасування його державної реєстрації у зв'язку із
здійсненням  відповідної  реєстрації   на   підставі   загубленого
документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника
суб'єкта  підприємницької  діяльності,  угоди  мають   визнаватися
недійсними   за   ознаками  статті  49  Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
         незалежно від часу їх укладання.
 
Приватним підприємством   "XXX"   та   Товариством   з   обмеженою
відповідальністю "YYY" відзиви на касаційну скаргу не надіслано.
 
Вищий Господарський   суд   України   заслухавши   доповідь  судді
Добролюбової Т.В.  пояснення представників позивача,  переглянувши
матеріали   справи   та   розглянувши  доводи  касаційної  скарги,
відзначає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню  з  наступних
підстав.
 
Відповідно до  статті  49  Цивільного  кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і  суспільства,  є  недійсною.  Як  зазначено  в Постанові Пленуму
Верховного  суду  України  "Про  судову  практику  в  справах  про
визнання   угод   недійсними"  ( v0003700-78  ) (v0003700-78)
          дія  цієї  норми
поширюється на угоди,  які порушують  основні  принципи  існуючого
суспільного ладу,  до них,  зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та  юридичними  особами  від  оподаткування
доходів. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження,  що  між
Товариством   з  обмеженою  відповідальністю  "YYY"  та  Приватним
підприємством "XXX" 16.03.2000р.  укладено договір підряду № 17 на
загальну  суму  44400  грн.,  відповідно  до  умов якого ТОВ "YYY"
доручає,  а ПП "XXX" приймає на себе  зобов'язання  по  розміщенню
зовнішньої  реклами  на  постерах.  На виконання цього договору ПП
"XXX" виписало ТОВ "XXX" податкову накладну від 21.03..2000 №  18.
Одержання  послуг  ТОВ "XXX" підтверджено актом приймання-передачі
від 20.03.2000,  актом виконаних робіт від 28.03.2000 Факт  оплати
підтверджується  платіжним  дорученням  від  21.03.2000  № 53.  Як
вбачається з матеріалів справи,  ПП "XXX" за юридичною адресою  не
знаходиться,   за   весь  період  діяльності  підприємство  надало
звітність до податкового органу лише за січень та лютий 2001р.,  а
за наступні податкові періоди підприємство не звітувало і податків
не сплачувало (хоч за спірною угодою одержало доход і на  підставі
податкових накладних взяло на себе податкові зобов'язання,  які не
виконало).  Посилання суду  першої  та  апеляційної  інстанції  на
недоведеність  факту  укладання  спірної угоди з боку ПП "XXX",  з
метою,  що суперечить інтересам  держави,  а  саме:  ухилення  від
сплати  податків спростовуються рішенням Радянського місцевого суд
м.  Києва  від  17.09.2001,  яким   визнані   недійсним   державна
реєстрація  ПП  "XXX" з 24.01.2000 та реєстрація в якості платника
ПДВ з 1.02.2000 р.,  оскільки  цим  судовим  рішенням  встановлені
факти  реєстрації  ПП  "XXX"  В.В.В.,  яка  як  засновник фактично
реєстрацію      підприємства      не       проводила,       ніякої
фінансово-господарської діяльності не вела. При реалізації спірної
угоди ПП  "XXX"  виписувала  податкову  накладну  з  відображенням
податку на додану вартість виконаних підрядних робіт, при цьому не
сплачувало  його  до  бюджету,  про  що  свідчить  факт  неподання
звітності ПП "XXX" до податкового органу. Ці обставини існували на
час укладання угоди між відповідачами і у  суду  відсутні  правові
підстави   для   сумніву   щодо   наміру   таких   засновників  не
дотримуватись  приписів  законодавства  та  ухилятися  від  сплати
податків.
 
У зв'язку  з  викладеним,  рішення і постанова у справі визнаються
такими,  що підлягають скасуванню як прийняті  з  порушенням  норм
матеріального права, а позовні вимоги про визнання угоди недійсною
задовольняються.
 
З огляду на зазначене та керуючись статтями 49 Цивільного  кодексу
України   ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          Вищий
господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського  суду  м.  Києва від 5.03.2003 та постанову
Київського  апеляційного  господарського  суду  від  24.04.2003  у
справі  №  33/65  скасувати.  Позовні вимоги ДПІ у H-ському районі
міста Києва задовольнити.
 
Угоду, укладену між Приватним підприємством "XXX" та Товариством з
обмеженою відповідальністю   "YYY"  на  суму  44400  грн.  визнати
недійсною.  Стягнути з ПП "XXX" на користь ТОВ  "YYY"  44400  грн.
Стягнути з ТОВ "YYY" в доход Державного бюджету 44400 грн.
 
Доручити господарському  суду м.  Києва видати накази на виконання
цієї постанови з зазначенням відповідних рахунків.
 
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі міста Києва задовольнити.
 
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді      Т.Дроботова
           Т.Гоголь