ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 28/111a
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Слов'янської об'єднаної державної
відкритому податкової інспекції
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 10.11.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 28
господарського суду Донецької області
за позовом ТзОВ "Т", м. Слов'янськ
до Слов'янської об'єднаної державної
податкової інспекції
про про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 19.11.2002 р.
№ 0000882640/0 та № 0000892640/0
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
присутній
від відповідача присутні
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.11.2003 року по справі № 28 позов
задоволене; визнане недійсними податкові повідомлення-рішення
Слов'янської ОДПІ № 0000882640/0 від 19.11.2002 р. на суму 382007
грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 191003,50 грн. та
№ 0000892640/0 від 19.11.2002 р. на суму 1231900 грн. основного
платежу та штрафних санкцій у сумі 615950 грн.; стягнуте з
відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті
державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційнотехнічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн..
В касаційній скарзі Слов'янська об'єднана державна податкова
інспекція просить скасувати ухвалені по справі судові акти та в
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення
норм матеріального права, а саме пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі
Закон-2181), також норм процесуального права: ст. ст. 4-7, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує доводи
касаційної скарги.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Попередні судові інстанції, відмовляючи в позові, виходили з того,
що оскільки висновки акту перевірки були зроблені органом
державної податкової служби про розмір оподатковуваного доходу
позивача у перевіряємому періоді на підставі даних банку про
надходження грошових коштів на рахунки позивача, то фактично має
місце визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, без
додержання вимог норм пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 2 Методики визначення сум податкових зобов'язань
за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 27.05.2002 р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
При цьому, судами встановлено, що відповідачем була проведена
позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання
податкового законодавства. Актом перевірки встановлено, що в
порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем до складу валових витрат були
включені витрати по сплаті послуг КМП "К", які останнім фактично
не здійснювались. За даними перевірки, за цією господарською
операцією позивачем не нарахований та не сплачений податок на
прибуток в сумі 61,22 тис. грн. та податок на додану вартість в
сумі 40431 грн. При визначенні податкових зобов'язань позивача з
податку на додану вартість орган державної податкової служби
виходив з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який забороняє включення до
податкового кредиту витрат по оплаті товарів (робіт, послуг), що
не відносяться до валових витрат виробництва. У зв'язку з
відсутністю у позивача документів первинної бухгалтерської
звітності його податкових зобов'язань з податку на прибуток за 3-й
та 4-й квартали 2001 року, а також з податку на додану вартість за
вересень-грудень 2001 року визначалась органом державної
податкової служби на підставі даних податкових декларацій за ці
податкові періоди, а також інформації про рух грошових коштів. При
цьому, не підтверджені відповідними розрахунковими документами
витрати відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також пп.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виключались зі складу валових витрат та податкового
кредиту платника.
Колегія суддів відзначає, що судами вірно зазначено, що відповідно
до вимог діючого законодавства, у випадку застосування непрямих
методів визначення податкового зобов'язання, керівник податкового
органу, або особа, що виконує його обов'язки, має прийняти рішення
підставою для якого є результати проведеного аналізу податкових
баз або іншої інформації, одержаної згідно із законодавством (у
рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття).
Керівником податкового органу (особою, що виконує його обов'язки),
яким прийнято рішення щодо застосування непрямих методів
визначення сум податкових зобов'язань, в обов'язковому порядку
провадиться затвердження акта про результати перевірки платника
податку, що перевіряється.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі
коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим
органом відповідно до ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий
контролюючий орган надсилає платнику податків податкове
повідомлення, в якому серед іншого зазначаються підстава для
такого нарахування, посилання на норму податкового закону,
відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок
податкових зобов'язань. Суди не звернули уваги на те, що в
оскаржуваних податкових повідомленнях-рішення в якості підстави
для нарахування зазначений пп. 4.2.2 "б" п. 4.2 ст. 4 Закону-2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Неповно встановивши обставини справи, давши невірну юридичну
оцінку встановленим обставинам, суди дійшли помилкового висновку
стосовно того, що підставою для нарахування позивачу податкових
зобов'язань є пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Отже, ця норма матеріального права застосована до спірних
правовідносин неправильно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пп. 4.2.3 п.
4.2 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення того, що
будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках,
визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків, за винятком випадків,
визначених пунктом 4.3 цієї статті ( в цьому випадку до
01.01.2005р., згідно пп. 19.3.6 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про
визнання суми податкового зобов'язання, яке платник податку
відмовляється узгодити).
З врахуванням наведеного, під час розгляду зазначеного спору
обов'язковому з'ясуванню підлягає та обставина, чи мали місця
порушення, зазначені відповідачем в акті, за висновками якого
прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, та чи вірно
нарахована відповідачем позивачу недоїмки по податках та штрафні
(фінансові) санкції.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Слов'янської ОДПІ від 09.12.2003 року
№ 39473/10/10-018 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.11.2003 року справі № 28 задовольнити
частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.11.2003 року у справі № 28 - скасувати.
Справу № 28 направити до Господарського суду Донецької області на
новий розгляд.