Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.03.2004                              Справа N 28/264
                               Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
за   участю   представників
сторін котрі
 
позивача                     не  з'явились  (повідомлені  належним
                             чином)
відповідача                  не  з'явились  (повідомлені  належним
                             чином)
 
розглянувши у відкритому
судовому          засіданні
касаційну скаргу             Державної податкової інспекції у
                             м. Краматорську
 
на постанову                 від 9 грудня 2003р. Донецького
                             апеляційного господарського суду
 
у справі                     №   28/264 господарського суду
                             Донецької області
 
за позовом                   Приватного підприємства "ІМ"
 
до                           Державної податкової інспекції у
                             місті Краматорську
 
                             Відділення державного казначейства у
                             місті Краматорську
 
про                          стягнення бюджетної заборгованості з
                             податку  на  додану  вартість в сумі
                             14790грн.
 
Приватне підприємство    "ІМ"   м.   Краматорськ   звернулося   до
господарського суду  Донецької  області  з  позовом  до  Державної
податкової інспекції у місті Краматорську та Відділення державного
казначейства  у  місті  Краматорську   про   стягнення   бюджетної
заборгованості  з  податку на додану вартість в сумі 14790грн.  за
квітень 2003р.
 
Позовні вимоги обґрунтовані тим,  що за  наслідками  господарської
діяльності   у   позивача   у  квітні  2003  р.  виникла  бюджетна
заборгованість з податку на додану  вартість,  яка  відповідно  до
приписів  підпункту  7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         підлягає відшкодуванню.
 
Рішенням  Господарського суду Донецької області  від  20  жовтня
2003 року,  що  прийняте  суддею  Кониченко  О.М.  позовні  вимоги
задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України
на  користь  Приватного підприємства "ІМ" м.  Краматорськ бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за  квітень  2003р.  в
сумі  14790грн.  Рішення  суду  мотивоване доведеністю матеріалами
справи факту існування суми бюджетної заборгованості з податку  на
додану  вартість  яка  підлягає  відшкодуванню відповідно до вимог
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Донецький Апеляційний  господарський  суд постановою від 09 грудня
2003 року залишив перевірене рішення господарського суду Донецької
області   без  змін,  а  апеляційну  скаргу  Державної  податкової
інспекції у  м.  Краматорську  -  без  задоволення,  з  тих  самих
підстав.
 
Державна податкова інспекція у м.  Краматорську вважає, що рішення
і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням
матеріального  права.  Просить  Вищий  господарський  суд  України
здійснити  перегляд  матеріалів  справи  у  касаційному   порядку,
скасувати рішення і постанову у справі, посилаючись на неправильне
застосування  Донецьким  апеляційним  господарським   судом   норм
матеріального  права.  Податкова  служба  посилається на помилкове
застосування у рішенні та постанові господарського  суду  приписів
підпункту  7.7.3  статті  7  Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  норми якого  визначають  право  платника
податку  на стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість.
 
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу положеннями  пункту
4  Указу   Президента   України  "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
         від 7.08.98  №  857/98,  яким  передбачено,  якщо  сума
від'ємного  значення  податку  не  погашається  сумами  податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така  сума  підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
умовах,  визначених законодавством,  протягом  місяця,  що  настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку.
 
Заслухавши доповідь судді,  перевіривши наявні матеріали справи на
предмет  правильності  юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові  Донецького  апеляційного  господарського  суду  у даній
справі,  Вищий господарський  суд  України  вважає,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно до   ст.111-7   Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  переглядаючи у  касаційному  порядку  судові
рішення,  постанови  касаційна  інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом  першої  чи
апеляційної  інстанції  норм матеріального і процесуального права.
При цьому  не  має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним,  вирішувати питання достовірності,  переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
 
Під час  розгляду  справи  господарським  судом  Донецької області
з'ясовано та підтверджено при здійсненні апеляційного  провадження
Київським  апеляційним  господарським  судом,  що  за результатами
звітного періоду - квітень 2003 р. сума податку на додану вартість
визначена  і  відображена  позивачем  у  податковій  декларації  з
податку на додану вартість,  мала від'ємне  значення  і  становила
14790грн.
 
Як з'ясовано  судами  попередніх  інстанцій,  строк для здійснення
бюджетного  відшкодування  після  подачі  декларації  наступив,  у
зв'язку   з  чим  позивач  отримав  право  на  відшкодування  суми
бюджетної  заборгованості,  проте,  станом  на  день  звернення  з
позовом   та   розгляду  спору  як  місцевим,  так  і  апеляційною
інстанцією,  вищезазначені суми відшкодування на рахунок  позивача
не перераховані.
 
Згідно з  підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми податку,  що підлягають сплаті
до  бюджету  або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким  продажем  товарів  (робіт,  послуг)  протягом  звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
 
Відповідно до  підпункту  7.7.3  цієї  ж  норми  у  разі  коли  за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення,  така сума
підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з  Державного  бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
 
У підпункті  7.7.3  статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         передбачено,  що підставою  для  отримання
відшкодування  є  дані  тільки  податкової  декларації  за звітний
період.
 
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3.  статті 7  Закону  України  "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю   на   яку  нараховуються  проценти  на  рівні  120
відсотків облікової ставки НБУ.
 
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему  оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
         від 25.06.91 р.  № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки,  механізм  справляння  податків  встановлюються   виключно
законами  про оподаткування.  Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України  "Про  податок  на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         № 168/97-ВР від 03.04.97 р.
 
Доводи податкової  служби  не можуть бути підставою для скасування
переглянутої  постанови  апеляційного   суду,   оскільки   порядок
обчислення,  сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит,  порядок і строки  відшкодування  з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  а  факти  наявності  бюджетної  заборгованості  з
податку   на   додану   вартість   встановлені  судами  попередніх
інстанцій.
 
Посилання відповідача на Указ Президента України "Про деякі  зміни
в  оподаткуванні"  ( 857/98  ) (857/98)
          від  07.08.98р.  №  857/98,  яким
передбачено,  що у разі якщо сума від'ємного значення  податку  не
погашається  сумами  податкових  зобов'язань,  що виникли протягом
трьох  наступних  звітних  періодів,   то   така   сума   підлягає
відшкодуванню  з Державного бюджету України на умовах,  визначених
законодавством,  протягом  місяця,   що   настає   після   подання
декларації  за  третій  звітний період після виникнення від'ємного
значення  податку,  тому  податкова  заборгованість   виникає   по
закінченню    строків    відшкодування    визначених    Указом   є
безпідставним, оскільки Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні"  ( 857/98 ) (857/98)
         від 07.08.98р.  № 857/98 визначає лише
спосіб погашення від'ємного значення ПДВ (не на  рахунок  платника
податку,  а  його  податковими  зобов'язаннями  наступних  звітних
періодів) і не встановлює поняття податкового боргу,  моменту його
виникнення та порядку нарахування процентів на цю заборгованість.
 
З урахуванням   викладеного,   переглянута   постанова  Донецького
апеляційного  господарського  суду  відповідає  приписам   чинного
законодавства,  а відтак відсутні правові підстави для задоволення
касаційної скарги Державної  податкової  інспекції.  З  огляду  на
зазначене,  керуючись статтями 108,  111-5,  111-7,  111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський
суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2003р.  та
постанову  Донецького   апеляційного   господарського   суду   від
09.12.2003  р.  у  справі № 28/264 залишити без змін,  а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції  у  м.  Краматорську  -  без
задоволення.