ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 справа N 28/102а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у м. Макіївці
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 28/102а
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ММК"
до ДПІ у м. Макіївці
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
П О С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2003 у
справі № 28/102а, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 позов задоволено
частково: податкове повідомлення-рішення від 28.01.2003
№ 0000012330/0/914/10/23-013 визнано недійсним в частині
донарахування податку на додану вартість у сумі 5 670, 24 грн., в
решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Макіївці просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2003,
рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2003 у
справі № 28/102а в частині визнання недійсним оскаржуваного
податкового повідомлення - рішення на суму 5 670, 24 грн. та
прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) та ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, який просить постанову
Донецького апеляційного господарського суду залишити без змін,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Макіївці проведено перевірку підприємства позивача з
питань правильності нарахування податку на додану вартість за
період з вересня по жовтень 2002 р., за наслідками якої складено
акт від 23.01.2003 № 67/23. Перевіркою встановлено, що в порушення
п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач включив до складу податкового
кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 20 684, 09 грн.
усіх реквізитів, передбачених п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі акту перевірки від 23.01.2003 № 67/23 ДПІ у м.
Макіївці прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.01.2003
№ 0000012330/0/914/10/23-013 про донарахування позивачу податку на
додану вартість в сумі 20 684,09 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо порушення
позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при включенні до податкового кредиту витрат по
сплаті податку на додану вартість в сумі 15 013, 85 грн. на
підставі податкових накладних, оформлених з порушенням п.п. 7.2.1
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чиї митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що
має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер
податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву
юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий
номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис
(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,
об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування
податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Факт включення позивачем до податкового кредиту витрат по сплаті
податку на додану вартість в сумі 15 013, 85 грн. на підставі
оформлених з порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкових
накладних встановлено господарським судом і позивачем не
заперечується.
Що стосується включення позивачем до податкового кредиту витрат по
сплаті податку на додану вартість в сумі 5 670, 05 грн. при
придбані товарів від ТОВ "Л", то слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна видається в
разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У
будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або
платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт,
послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової
накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
покупець має право звернутися до кінця поточного
податкового періоду з відповідною заявою до органу державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються
копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що
засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана
заява є підставою для включення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг).
Господарськими судами встановлено факт своєчасного звернення
позивача з відповідною заявою до ДПІ у м. Макіївці (заява № 03/159
від 30.09.2002, в якій позивач повідомив ДПІ у м. Макіївці про
проведену ним попередню оплату товарів ряду поставщиків, в т.ч.
ТОВ "Л" (з доданням копій розрахункових документів) і порушення
ними порядку видачі податкових накладних, знаходиться в матеріалах
справи - а.с. 25 т.1)).
З огляду на викладене, висновки господарських судів щодо
правомірного визначення позивачем витрат по сплаті податку на
додану вартість в сумі 5 670, 24 грн. при придбані товарів у ТОВ
"Л" до податкового кредиту відповідають фактичним обставинам
справи і чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду
від 19.11.2003 у справі № 28/102а не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Макіївці залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 у справі № 28/102а - без змін.