ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 27/236-03-5161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у відкритому
судовому засідання
касаційну скаргу Управління державного казначейства
у Одеській області
Державної податкової інспекції у
Приморському районі міста Одеси
на постанову від 01.10.03 року
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 27/236-03-5161
господарського суду Одеської області
за позовом Товариства о обмеженою компанії
"МФ"
до Управління державного казначейства
у Одеській області
Державної податкової інспекції у
Приморському районі міста Одеси
про про повернення з бюджету 108890,15
грн.
У справі приймали участь:
від позивача: присутні
від відповідача: не з'явились (повідомлені належним
чином про час і місце розгляду)
Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "МФ" звернулося
до господарського суду Одеської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси та
Управління державного казначейства в Одеській області в якому
просило стягнути надміру сплачені податки у сумі 108890,15 грн.
або надати можливість зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів,
посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 26.02.2003р у справі № 17-3-23/02-10607
визнано недійсними податкові повідомлення рішення Державної
податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси
№ 708-23-1-19197784 від 05.06.2002р. та
№ 2116/23-3-19197784/14073/3 від 20.11.2002р, за якими Товариство
з обмеженою відповідальністю Компанія "МФ" сплатило до бюджету
1088990,15грн., як штрафні санкції за порушення касової
дисципліни. Відповідно до пункту 5 Наказу Державної податкової
Адміністрації та Державного казначейства України № 125/58 від
18.03.2003р. переплата, яка виникла внаслідок скасування чи зміни
судом рішення контролюючого органу про нарахування чи
донарахування суми податкового зобов'язання, якщо така сума була
сплачена (стягнута) підлягає поверненню з бюджету.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 8 серпня 2003
року, що прийняте суддею, позовні вимоги задоволені в частині
стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю компанії "МФ" надміру сплачених
податків у сумі 108890,15 грн. Провадження у справі в частині
зарахування суми надмірно сплачених податків у рахунок майбутніх
платежів - припинено. Рішення суду мотивоване доведеністю позовних
вимог в частині стягнення надмірно сплачених податків
обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами,
відповідно до чинного законодавства.
Одеський апеляційний господарський суд у складі головуючого,
постановою від 01 жовтня 2003 року залишив перевірене рішення
Господарського суду Одеської області без змін, з тих самих
підстав, доповнивши пункт 1 резолютивної частини рішення після
слів "позов задовольнити", словом "частково".
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеса та
Управління Державного казначейства в Одеській області звернулись з
касаційними скаргами на рішення господарського суду Одеської
області та постанову Одеського апеляційного господарського суду.
Просять Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі, посилаючись на неправильне застосування
Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального права.
При цьому Державна податкова інспекція у Приморському районі м.
Одеса, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом порушено пункт
15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якої сума штрафних санкцій за
порушення касової дисципліни, сплачених позивачем, не є податком,
збором, обов'язковим платежем, тому їх повернення не передбачене
чинним законодавством. Управління Державного казначейства в
Одеській області, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що згідно з
пунктом 2 статті 50 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, Указу
Президента України "Про Державне казначейство України" ( 335/95 ) (335/95)
від 27.04.95р. № 335 та Положення про Державне казначейство
зараховані до бюджету за поданням органів стягнення, проте
Управління Державного казначейства в Одеській області висновку від
податкового органу на відшкодування сумі 108890,15 грн. на користь
Компанія "МФ" не отримувало.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
пояснення представників позивача у справі, переглянув матеріали
справи і касаційну скаргу і відзначає, що касаційні скарги
Управління державного казначейства у Одеській області та Державної
податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси задоволенню
не підлягають.
Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
При розгляді справи місцевим та апеляційним судами було
встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Одеси
була здійснена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю
Компанія "МФ" з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.10.200 року по 31.12.2001 року. За
результатами перевірки складено акт від 18.11.2002 року
№ 1451/23-1 на підставі якого податковою інспекцією прийнято
податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2002 року № 708-
23-1-19197784/9817 яким до позивача на підставі статті 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 року з
подальшими змінами визначено до сплати 112232,65 грн. пені.
Зазначене повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в
адміністративному порядку і за результатами розгляду скарги
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Одеси
зазначене повідомлення-рішення було скасоване в частині
застосування санкцій в сумі 3342,50 грн. та прийняте нове
повідомлення-рішення від 20.08.2002 року
№ 2116/23-3-19197784/14073 на суму 108890,15 грн.
Позивач 02 грудня 2002 року сплатив до державного бюджету
визначену йому суму штрафних санкцій тобто 108890,15 гривень.
26.02.2003 року названі податкові повідомлення-рішення були
визнані недійсними постановою Одеського апеляційного
господарського суду, що набрала законної сили.
В розумінні приписів статті 50 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, кошти, що були помилково або надмірно зараховані до
бюджету підлягають поверненню. Повернення надміру чи помилково
зарахованих коштів здійснюється органами Державного казначейства
України.
За таких обставин місцевим та апеляційним господарським судом був
встановлений факт перерахування позивачем до державного бюджету
108890,15 грн. штрафних санкцій, що в силу судових рішень сплаті
не підлягали, господарський суд Одеської області та Одеський
апеляційний господарський суди дійшли вірного висновку, щодо
стягнення зазначеної суми з державного бюджету на користь
позивача. З цих же підстав доводи державної податкової інспекції у
Приморському районі міста Одеси та управляння Державного
казначейства в Одеській області є не переконливими та не можуть
братися до уваги касаційною інстанцією.
З огляду на викладене та відповідно до статті 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 жовтня
2003 року у справі № 27/236-03-5161 залишити без змін, а касаційні
скарги Управління державного казначейства у Одеській області та
Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси -
без задоволення.