ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 27/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної податкової адміністрації у
касаційну скаргу Дніпропетровській області
на постанову від 16.10.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 27
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області
до - Товариства з обмеженою відповідальністю
фірма правового захисту "В",
м. Дніпропетровськ;
- Приватного підприємства "Р",
м. Дніпропетровськ
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача-1: присутній,
від відповідача-1: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.08.2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16.10.2003 року, по справі
№ 27 визнане недійсним договір № 101 від 19.03.2002р., укладений
між ПП "Р" і ТОВ фірмою правового захисту "В"; відмовлене в
задоволенні вимог про стягнення з ТОВ ФПЗ "В" на користь
державного бюджету 243600 грн.; стягнуте з ПП "Р" на користь ТОВ
ФПЗ "В" 243600 грн.; стягнуте з ПП "Р" на користь державного
бюджету 85,00 грн. держмита, на користь ДП "СІЦ" 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській
області звернулась з касаційною скаргою на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яку просило
скасувати повністю, рішення Господарського суду Дніпропетровської
області по даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні
позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 на користь
державного бюджету 243600 грн. вартості послуг, отриманих за
угодою від 19.03.2002р. № 101, провадження у справі № 27
припинити, посилаючись на порушення та неправильне застосування
судами норм матеріального, а саме ст.ст. 49, 332 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача,
який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну
скаргу представника відповідача, перевіривши матеріали справи та
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 19.03.2002 р.
між відповідачем-1 ТОВ ФПЗ "В" та відповідачем-2 ПП "Р" було
укладено договір № 101, відповідно до якого відповідач-2 поручає,
а відповідач-1 повинен виконати , прийняти та оплатити послуги по
пошуку і перекладу законодавчих нормативно-правових і інших
документів із розрахунку 166,67 грн., у тому числі податок на
додану вартість, за 1000 символів перекладеного документу.
Предметом договору є інформаційно-консультаційні послуги по пошуку
і перекладу законодавчих, нормативно-правових і інших документів.
Факт виконання договору підтверджується податковими накладними
№ 273-276 від 20.03.2002р., № 339-341 від 29.03.2003 р.; актами
від 29.09.2002р., 01.04.2002р.; платіжними дорученнями № 270-273
від 20.03.2002р., № 292-294 від 29.03.2002р. Вартість договору
склала суму 243 600 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.09.2002р. по справі № Н32/14 визнано недійсними установчі
документи та скасовано державну реєстрацію ПП "Р". Вказаним
рішенням суду встановлено факти реєстрації підприємства за
допомогою викраденого паспорта та діяльності підприємства із
систематичними та грубими порушеннями чинного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду, що
набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору.
Відповідно до листа Державної податкової інспекції у
Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
№ 1921/8/26-02-03 від 26.05.2003р. ПП "Р" звітність про результати
фінансово-господарської діяльності не надавало з моменту
реєстрації, тобто з лютого 2002 р..
Стаття 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те,
що вищенаведена норма права не передбачає стягнення вартості
отриманих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 ПП "Р", укладаючи
договір № 101 від 19.03.2002р., діяло з метою, яка була спрямована
на приховування отриманих грошових коштів від оподаткування, що
суперечить вимогам ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, які передбачають, що: - кожен зобов'язаний сплачувати
податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; -
обов'язок платників податків - сплачувати податки і збори до
бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах,
що визначаються Законами України про оподаткування.
Оскільки мета, з якою діяло ПП "Р" , укладаючи договір від
19.03.2002р., була спрямована на приховування отриманих за
договором грошових коштів від оподаткування, суперечить одному із
основних принципів існуючого суспільного ладу і не відповідає
інтересам держави та суспільства, господарські суди, застосувавши
ст.49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, обґрунтовано визнали
договір недійсним, стягнули з ПП "Р" на користь ТОВ ФПЗ "В" 243
600 грн. та відмовили у задоволенні позову стосовно стягнення з
ТОВ ФПЗ "В" на користь держави 243 600 грн., оскільки ст.49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не передбачає стягнення
вартості отриманих послуг, а вимог щодо повернення дискети з
перекладом нормативних документів, яка є в наявності та
знаходиться на балансі у відповідача-1, у складі позовних вимог не
було.
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для
скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області № 26499/10/10-019 від 13.11.2003 року на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 року у справі № 27 залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 року у справі № 27 - без змін.
Головуючий
Судді