ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 25/486а
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула
касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної
податкової інспекції у Донецькій області
(надалі Єнакієвська ОДПІ)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 03.06.2003 року
у справі 25/486а
господарського Донецької області
суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Єнакієвський коксохімічний завод” (надалі
Товариство)
до Єнакієвської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 04.03.04 оголошено лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Єнакієвської ОДПІ м. Єнакієве № 254\23-2\0000772343\0\23128 від
7.08.2002 р. про застосування штрафних санкцій за порушення
вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в сумі 2966,70 грн.
Рішенням від 19.11.2003 р. господарського суду Донецької області
позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 254\23-2\0000772343\0\23128 від 7.08.2002
р.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що до 01.07.2001 р. в
законодавстві України були відсутні норми, які б регулювали
порядок реалізації вимог, передбачених Законом України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, що
було перешкодою для застосування Товариством реєстраторів
розрахункових операцій. Виходячи з цього суд першої інстанції
встановив, що у Єнакіївської ОДПІ м. Єнакієве не було правових
підстав для притягнення Товариства до відповідальності за
порушення норм Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в січні, квітні та червні 2001 року.
Постановою від 03.06.2003 р. Донецького апеляційного
господарського суду рішення від 19.11.2003 р. господарського
суду Донецької області залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції встановив правомірність висновків,
зроблених судом першої інстанції. Одночасно з цим апеляційною
інстанцією було встановлено, що Єнакієвська ОДПІ м. Єнакієве не
мала права здійснювати перевірку Товариства та визначати йому
суму штрафу в порядку, передбаченому підпунктом 4.2.2. пункту
4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки Закон України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є
спеціальним законом з питань оподаткування, а фінансові санкції,
передбачені цим законом, не належать до податкових зобов’язань
платника податків.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду та рішенням господарського суду Донецької
області Єнакієвська ОДПІ м. Єнакієве звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати зазначені постанову та рішення та прийняти у справі
нове рішення.
В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судами статті 11 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яка
передбачає, що терміни переведення суб'єктів підприємницької
діяльності на облік розрахункових операцій із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом
Міністрів України. Скаржник стверджує, що Товариство не
здійснювало види діяльності, передбачені постановою Кабінету
Міністрів України “Про терміни переведення суб'єктів
підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у
готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій” ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
№ 121 від 07.02.2001 р.,
а тому не мало права на поступовий перехід до використання
реєстраторів розрахункових операцій і повинно було їх
застосовувати на загальних підставах з 1.01.2001 р.
Окрім цього скаржник посилається на незастосування до спірних
правовідносин пункту 1.2 статті 1, абзацу 6, підпункту 5.5.2
пункту 5.2 та абзацу 2 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
. На його думку зі змісту зазначених норм випливає,
що фінансові санкції, передбачені Законом України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є
податковим зобов’язанням, а органи державної податкової служби
мають право застосовувати такі фінансові санкції в порядку,
визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права, заслухавши представника скаржника та
суддю-доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону
України "Про застосування електронних контрольно-касових
апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 1776
( 1776-14 ) (1776-14)
від 1.06.2000 року Закон України "Про застосування
електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг
при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" було викладено в новій редакції.
Законом України “Про внесення зміни до Закону України "Про
застосування електронних контрольно-касових апаратів і
товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1927-14 ) (1927-14)
№ 1927-ІІІ від 13.07.2000 року було встановлено, що Закон
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції закону № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
від 1.06.2000 року набирає
чинності з 1.01.2001 року.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції
закону № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
від 1.06.2000 року суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг зобов'язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги)
через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та
переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових
операцій.
Відповідно до статей 7, 8 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції
закону № 1776-ІІІ ( 1776-14 ) (1776-14)
від 1.06.2000 року порядок
реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів
розрахункових операцій, форма та зміст розрахункових документів,
порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку
розрахункових операцій встановлюються Державною податковою
адміністрацією України.
Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядок
реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і
розрахункових книжок і Порядок реєстрації, опломбування та
застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари
(послуги) ( z0107-01 ) (z0107-01)
були затверджені наказом Державної
податкової адміністрації України № 614 від 1.12.2000 р.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України
від 20.03.2001 р. № 116 зазначені нормативні акти набрали
чинності лише з 1.07.2001 року.
За таких обставин є вірним висновок судів першої та апеляційної
інстанції про відсутність механізму реалізації норм Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в період між 1.01.2001 р. та 1.07.2001 р. та неможливість
застосування Товариством в цей період реєстраторів розрахункових
операцій відповідно до вимог цього закону.
Стаття 11 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції закону № 1776-ІІІ
( 1776-14 ) (1776-14)
від 1.06.2000 року передбачає, що терміни
переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік
розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про терміни переведення
суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових
операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій” ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
№ 121 від
07.02.2001 р. (в редакції від 7.02.2001 року) терміни такого
переведення були встановлені, для певних форм та умов
підприємницької діяльності. Пункт 2 Додатку до цієї постанови
передбачав, що суб'єкти підприємницької діяльності у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, підлягають
переведенню на облік розрахункових операцій із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій протягом одного місяця з
дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових
операцій, встановленого постановою Кабінету Міністрів України
від 23.08.2000 р. № 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про забезпечення
реалізації статті 10 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
від
23.08.2000 р. № 1336 передбачає перелік окремих форм та умов
діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,
яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування
реєстраторів розрахункових операцій, а також встановлює, що
граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу
товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування
реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, становить
200 тисяч гривень.
Як вбачається зі змісту пункту 2 Додатку до Постанови Кабінету
Міністрів України № 121 ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
від 07.02.2001 р. (в
редакції від 07.02.2001 р.) його положення містять посилання на
граничний розмір сум річного обсягу розрахункових операцій,
встановленого постановою Кабінету Міністрів України від
23.08.2000 р. № 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
, однак не передбачають, що
їх дія поширюється виключно на ті форми та умови діяльності, які
визначені цією постановою.
Дія пункту 2 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від
7.02.2001 р. № 121 ( 121-2001-п ) (121-2001-п)
була обмежена переліком форм
та умов діяльності, встановлених постановою Кабінету Міністрів
України від 23.08.2000 р. № 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
, лише з моменту
набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від
29.01.2003 р. № 151.
За таких обставин вірним є висновок судів першої та апеляційної
інстанції про відсутність у Товариства обов’язку переведення
розрахункових операцій на облік із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій, оскільки фактів перевищення граничного
обсягу розрахункових операцій не встановлено.
Підпункт “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі
якщо згідно з законами з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку або збору
(обов'язкового платежу), є такий контролюючий орган.
Підпункт 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає, що
податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і
зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та
державних цільових фондів. Фінансові санкції, які передбачені
статтею 17 Закону України"Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг", не є податками чи зборами (обов’язковими платежами)
відповідно до Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
. З огляду на це органи державної податкової служби
не можуть вважатися контролюючими органами щодо цих фінансових
санкцій.
За таких обставин доводи скаржника щодо незастосування до
спірних правовідносин пункту 1.2 статті 1, абзацу 6, підпункту
5.5.2 пункту 5.2 та абзацу 2 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
не можуть бути взяті до уваги, а тому висновок про
відсутність у Єнакіївської ОДПІ м. Єнакієве права здійснювати
перевірку Товариства та визначати йому суму штрафу в порядку,
передбаченому підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
який був зроблений судом апеляційної інстанції, є правомірним.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Єнакієвської ОДПІ залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.06.03 у справі № 25/486а господарського суду Донецької
області залишити без змін.