ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 22/443
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
H-ському районі м.Києва
на постанову від 06.11.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №22/443
господарського суду м.Києва
за позовом Управління Пенсійного фонду України в H-ському районі
м.Києва
до ВАТ "XXX"
про стягнення 308,41 грн.
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №02/16 від 20.01.04 p.)
відповідача : Б.Б.Б. (дов. №СП-20/5-2796 від 21.08.03 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 04.03.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Шкурат А.М.) від
12.06. позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Отрюха Б.В., суддів: Корсака В.А.,
Тищенко А.І. від 06.11.03 рішення місцевого господарського суду
скасовано, в позові відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в H-ському районі м.Києва
звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду,
вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного
застосування та порушення норм матеріального права, при
неправильній юридичній оцінці матеріалів справи, а тому просить
його скасувати, провадження по справі припинити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в H-ському
районі м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського
суду, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права відзначає наступне:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 308,41
грн., що становлять різницю у розмірі пенсії, призначеної за
Законом "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
та
сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів,
виплачену В.В.В.
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови
для наукової та науково-технічної діяльності, забезпечення потреб
суспільства і держави у технологічному розвитку. Відповідно до
ст.24 цього Закону ( 1977-12 ) (1977-12)
держава встановлює для наукових
(науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж
наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність
наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою
пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку
має право науковий працівник, фінансується:
для наукових (науково-педагогічних) працівників державних
бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних
закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів
державного бюджету;
для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних
підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III
- IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств,
установ, організацій та закладів, а також коштів державного
бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою кабінету Міністрів України від 13.12.00 №1826
затверджений Порядок фінансування та виплати різниці між сумою
пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам
державних бюджетних установ і організацій, науковим
(науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних
підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
. Відповідно до
вищезгаданого Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
фінансування витрат на
виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних бюджетних
установ і організацій здійснюється за рахунок коштів державного
бюджету, що передаються до Пенсійного фонду на фінансування
пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Фінансування
витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних
небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок
коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному
фонду кошти на виплату зазначеної різниці. У разі ліквідації або
зміни власника підприємства, установи, організації фінансування
різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок коштів їх
правонаступників.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
основним документом, що підтверджує стаж роботи, є
трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при
відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу
для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або
відповідних записів у ній ( 637-93-п ) (637-93-п)
, затв. Постановою Кабінету
Міністрів України від 12.08.93 №637, у тих випадках, коли в
трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії
на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих
категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового
стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Таким чином, господарському суду при розгляді справи слід було
з'ясувати правовідносини сторін - Пенсійного фонду України в
H-ському районі м.Києва та ВАТ "XXX" з огляду на вимоги
вищезгаданих норм законодавства, а також витребувати та дослідити
докази (трудову книжку, довідку), які б підтверджували право
колишнього працівника на отримання різниці у розмірі пенсії,
призначеної для наукових працівників. Крім того, слід було
з'ясувати питання: чи видавалась довідка щодо спеціального
трудового стажу і якщо видавалась, то ким. Крім того,
господарському суду слід було витребувати необхідні документи та з
ясувати питання чи є відповідач правонаступником ДІ "XXX", де
працював В.В.В.
Вищезазначені питання мають значення для правильного вирішення
спору та належної правової оцінки спірних правовідносин, які
склалися між сторонами.
Недотримання судом першої інстанції вимог ст.43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повноти з'ясування
обставин справи свідчить про неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові суду.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати обставин справи, та
зважаючи, що останні встановлені та досліджені неповно, справа
підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного об'єктивного встановлення
всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін, та в залежності
від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в H-ському
районі м.Києва задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 12.06.03 p. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 06.11.03 p. у
справі №22/443 скасувати, справу №22/443 направити на новий
розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська