ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.03.2004                               Справа N 22/231-03
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Остапенка М.І.
суддів:                      Харченка В.М., Чабана В.В.
 
     у відкритому судовому засіданні за участю представників      
ЗАТ “Мініметалургійний       Мельник Н.В.
завод “Істіл”
ТОВ “Сотіс”                  не з’явився
ТОВ “Українська              
транспортно-експедиційна     
компанія”                    Ткаченко О.Т.
розглянувши касаційну        ЗАТ “Мініметалургійний завод
скаргу                       “Істіл”
 
на постанову                 Харківського апеляційного
                             господарського суду від
                             03.11.2003р.
у справі                     № 22/231-03
господарського суду          Харківської області
 
за позовом                   ЗАТ “Мініметалургійний завод
                             “Істіл”
до                           1)   ТОВ “Сотіс”;
                             2)   ТОВ “Українська
                             транспортно-експедиційна компанія”
 
про   стягнення 42 458, 51 грн.
 
Рішенням  господарського суду Харківської  області  (суддя  Швед
Е.Ю.) від 14.06.2003р. в позові відмовлено.
 
Постановою Харківського апеляційного господарського суду  (судді
Могилєвкін  Ю.О.,  Пушай В.І., Плужник О.В.) вказане  рішення  в
частині  відмови у стягненні вартості недостачі металобрухту  на
суму  40  647  грн.  25  коп. скасовано і в  цій  частині  позов
задоволено. Вказана сума стягнута на користь позивача з  першого
відповідача. В решті рішення залишено без змін.
 
ЗАТ  “Мініметалургійний завод “Істіл” прийняті у  справі  судові
рішення  вважає  такими, що суперечать нормам  матеріального  та
процесуального права, тому просить їх скасувати і прийняти  нове
рішення, яким стягнути з ТОВ “Сотіс” 319,02 грн. збитків, 3,  18
грн.  витрат  по  сплаті державного мита, 0, 89 грн.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу,  а  з  ТОВ
“Українське транспортно-експлуатаційна компанія” 42 139, 31 грн.
збитків,  421, 41 грн. витрат по сплаті держмита, 117,  11  грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
Перевіривши  матеріали справи, заслухавши представників  сторін,
Вищий господарський суд України
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ЗАТ  “Мініметалургійний  завод “Істіл”  заявлено  позов  до  ТОВ
“Сотіс” та ТОВ “Українська технічно-експлуатаційна компанія” про
стягнення  42 458 грн. 51 коп. збитків, з яких 40  647  грн.  25
коп. – вартість недостачі металобрухту, 319 грн. 02 коп. – плата
за  користування  вагонами, 1 493 грн.  06  коп.  –  витрати  за
послуги з очищення вагонів.
 
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що в  вагонах
№№   66117672,  68656727,  65385841  по  залізничних   накладних
№№   43017551,   43017550,  4079215  на  його  адресу   надійшов
металобрухт і при його прийманні виявлена відповідна недостача.
 
Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий суд послався на
те,  що  позивач  не  наполягав на стягненні збитків  з  першого
відповідача, а у другого відповідача відсутня вина у  заподіянні
позивачу збитків.
 
Слід зазначити, що із змісту рішення місцевого суду випливає, що
першого відповідача не залучено до участі у справі, хоча ухвалою
про  порушення  провадження  у справі  від  15.05.2003р.  перший
відповідач також був залучений до участі у справі.
 
Харківський  апеляційний господарський суд, частково  скасовуючи
рішення  суду та задовольняючи позов в частині стягнення  з  ТОВ
“Сотіс”  40  646  грн. 25 коп. , виходив з  того,  що  позивачем
доведено  факт  недопоставки  цим  товариством  металобрухту  на
вказану суму.
 
При   вирішенні   цього  спору,  ні  місцевий,  ні   апеляційний
господарські  суди  не  розглянули  позовні  вимоги  в   частині
стгнення  плати за користування вагонами та стягнення  витрат  за
надані послуги з очищення вагонів.
 
Крім того, в рішенні і постанові йдеться лише про те, яким чином
була  здійснена поставка, але не дана юридична оцінка твердження
позивача   відносно   відповідальності   вантажовідправника   за
порушення  вимог  Правил  приймання  до  перевезення  та  Правил
оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу
України № 644 і зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р..
 
Враховуючи  викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  п.  3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.    Касаційну  скаргу  ЗАТ  “Мініметалургійний  завод  “Істіл”
задовольнити частково.
 
2.   Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.11.2003р. та рішення господарського суду Харківської  області
від  14.07.2003р.  у  справі  № 22/231-03  скасувати,  а  справу
передати  на  новий  судовий  розгляд  до  господарського   суду
Харківської області в іншому складі