ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2004                                       Справа N 19/236

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ВАТ “Д”

скаргу

на постанову                 Донецького апеляційного

                             господарського суду України від

                             23.10.2003 року

у справі за позовом          служби автомобільних доріг в

                             Україні в Донецькій області

до                           ВАТ “Д”

про   стягнення 26 876 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

У  червні  2003  року  Служба автомобільних  доріг  у  Донецькій

області звернулась до суду з позовом про стягнення з ВАТ “Д”  як

векселедавця,  26876 грн. за простим векселем  №  66334282334012

від 09.02.2000.

Рішенням  господарського суду Донецької області від  07.07.2003,

залишеним    без   змін   постановою   Донецького   апеляційного

господарського суду від 23.10.2003 позов задоволено.

У  касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  помилковість

висновків  суду щодо його обов’язку оплатити вексель  і  просить

судові рішення скасувати, а позов залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги  судова

колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення  виходячи   з

наступного.

9.02.2000 року відповідачем видано простий вексель на суму 26876

грн.,   у   якому   зазначено,  що  він   підлягає   оплаті   за

пред’явленням.

Згідно  ст.  34  Уніфікованого закону про переказні  векселі  та

прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
        , запровадженого Женевською конвенцією

1930 р., до якої Україна приєдналась 06.01.2000, вексель строком

за  пред’явленням  підлягає оплаті при  його  пред’явленні.  Він

повинен  бути пред’явлений для платежу протягом одного року  від

дати  його  складання,  якщо  інше  не  зазначено  трасантом  чи

індосантом.

При цьому позовні вимоги до акцептанта (ст. 70), а векселедавець

простого   векселя  зобов’язаний  так  само  як   акцептант   за

переказним векселем, погашаються із закінченням трьох років, які

обчислюються від дати настання строку платежу.

Таким  чином  позивач, як законний векселедержатель  емітованого

відповідачем  векселя, що не оспорюється і у  касаційній  скарзі

вправі   вимагати   сплати  вексельної  суми  без   попереднього

узгодження  строків  платежів,  а  тому  суд  першої   інстанції

правомірно постановив рішення про задоволення позову  і  підстав

для   скасування  рішення  та  постанови  апеляційного  суду   з

наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи    наведене,   керуючись   ст.ст.    111-9,    111-11

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2003 – без

змін.