Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 17/86
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
розглянувши касаційну Південної міжрайонної
скаргу державної податкової інспекції
у м. Кривому Розі
на постанову від 21 липня 2003 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
за позовом Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м.
Кривому Розі
до ВАТ по газопостачанню та
газифікації "РГ"
до Комунального підприємства "СТ"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача,
від відповідачів.
Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому
Розі у березні 2003 р. заявлений позов про визнання недійсною на
підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угоди,
укладеної між ВАТ по газопостачанню та газифікації "РГ" та
Комунальним підприємством "СТ". Позовні вимоги мотивовані тим, що
укладена 19.05.99р. угода № 1 про заміну зобов'язань фактично, на
думку позивача, передбачає зміну (подовження) строку позовної
давності за договорами від 1.01.96р. № 291, від 1.01.97р. № 291 та
від 1.01.98р. № 291, що є порушенням вимог статті 73 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Наведене дало підстави ДПІ вважати
угоду від 19.05.99р. № 1 такою, що не відповідає вимогам закону.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20
травня 2003р., що прийняте суддею, у задоволенні позовних вимог
про визнання недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
угоди від 19.05.99р. № 1, укладеної між ВАТ по
газопостачанню та газифікації "РГ" та Комунальним підприємством
"СТ" відмовлено з огляду на вимоги статті 2 Закону України "Про
підприємство в Україні". Рішення суду вмотивоване приписами статті
220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з тих підстав, що
визначені в оспорюваному договорі умови оплати спожитого
природного газу та послуг з його транспортування відрізняються від
умов оплати за договорами від 1.01.96р. № 291, від 1.01.97р. № 291
та від 1.01.98р. № 291. В рішенні суду також зазначено про те, що
органи державної податкової служби з огляду на вимоги статті 10
Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12
) мають право оскаржити тільки ті угоди, визнання недійсними яких
передбачає можливість стягнення коштів на користь держави, а
стаття 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
таких наслідків не
передбачає.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 21
липня 2003р залишив без змін перевірене рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 20.05.2003р. з тих же підстав,
а апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі залишив без задоволення.
Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому
Розі, не погоджуючись з рішенням господарського суду
Дніпропетровської області та постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, просить їх скасувати як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права,
а позовні вимоги ДПІ про визнання недійсним договору задовольнити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в касаційні скарзі, ДПІ
посилається на неправильне незастосування судами до спірного
договору статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Зауважує
на тому, що укладена 19.05.99р. угода № 1 про заміну зобов'язань
фактично, на думку позивача, передбачає зміну (подовження) строку
позовної давності за договорами від 1.01.96р. № 291, від 1.01.97р.
№ 291 та від 1.01.98р. № 291, що є порушенням вимог статті 73
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Вбачає заявник і порушення
судами приписів статті 4- 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про засади рівності сторін перед законом і
судом. У поясненнях до власної касаційної скарги податкова
інспекція звертає увагу касаційної інстанції на те, що Комунальним
підприємством "СТ" віднесено до валових витрат 102,9 тис. грн.,
які фактично розцінюються податковою службою як безповоротна
фінансова допомога, оскільки ця сума залишилась нестягнутою після
спливу строку позовної давності то її слід включити до валових
доходів цього підприємства.
Комунальним підприємством "СТ" та ВАТ по газопостачанню та
газифікації "РГ" відзиви на касаційну скаргу не надіслані.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представників позивача та відповідачів, які підтримали свої
доводи, заслухавши доповідь судді, Вищий господарський суд України
не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Підставою звернення Південною міжрайонною державною податковою
інспекцією у місті Кривому Розі до господарського суду про
визнання недійсним договору № 1, укладеного відповідачами стала
його невідповідність, на думку позивача, вимогам закону, оскільки
умовами цього договору змінені строки позовної давності визначені
статтею 73 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частина друга
цієї ж норми надає право державним та іншим органам звертатися до
господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами
України. Для органів державної податкової служби таким
законодавчим актом є Закон України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено, що основним
завданнями органів державної податкової служби є здійснення
контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю
обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних
цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
неподаткових доходів, установлених законодавством. Однією з
функцій органів державної податкової служби є подання до судів і
господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій
та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход
держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Позивач
обґрунтовує право на звернення з позовом у цій справі твердженням
про те, що через укладання спірної угоди Комунальним підприємством
"СТ" не віднесено до валових доходів 102,9 тис. грн., чим
безпідставно зменшено суму, з якої обраховується податок на
прибуток.
За правилами статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода
визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а
й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в
межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК застосовується при
порушенні встановленого порядку вчинення організаціями дій,
спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і
обов'язків, у випадках їх невідповідності вимогам чинного
законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила
визнання угод недійсними.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною з підстави її
невідповідності вимогам закону, суд повинен з'ясувати наявність
тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Предметом доказування у цих справах є такі факти : укладання
договору, протиріччя умов договору вимогам закону чи іншого
правового акта, отримання стороною того чи іншого блага. Обов'язок
доведення цих фактів покладається на позивача. Позивач вважає, що
оскаржена угода на підставі приписів статті 73 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка містить заборону на зміну строків позовної
давності та порядку їх обчислення за угодою сторін під страхом
недійсності таких умов, повинна бути визнана недійсною, оскільки
угодою змінені строки позовної давності встановлені статтею 71 ЦК
( 435-15 ) (435-15)
. Господарськими судами першої і апеляційної інстанції
досліджені докази у справі та встановлено, що спірна угода
укладена ВАТ "РГ" та Державним комунальним автотранспортним
підприємством № 042803, правонаступником якого є Комунальне
підприємство "СТ" відповідає приписам чинного законодавства, не
містить умов про зміну строків позовної давності і порядку їх
обчислення. Зокрема судами встановлено, що зміна зобов'язань
відбулася у відповідності до вимог статті 220 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
. При цьому судами ґрунтовно зроблене посилання і на
приписи статті 2 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
про право вільного вибору підприємствами предмету
договору, визначення зобов'язань, умов господарських
взаємовідносин. За таких обставин справи доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими ще і тому, що у разі виявлення
зловживань у сфері оподаткування з боку підприємства, податкова
служба не позбавлена права використати механізми запроваджені
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
Спростовані матеріалами справи і посилання на
порушення судами приписів статті 4-2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
про засади рівності сторін перед
законом і судом.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20
травня.2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21 липня.2003 р. у справі № 17/86 залишити
без змін.
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у місті Кривому Розі залишити без задоволення.