ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 04.03.2004                                       Справа N 15/396
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                  Т. Добролюбової - головуючого
                  Т. Дроботової
                  Т. Гоголь
 
за участю представників:
 
позивача          А.А.А. - дов. від 01.03.2004 р.
                  Б.Б.Б. - дов. від 01.04.2004 р.
 
відповідача       В.В.В. - дов. від 22.01.2004 р.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Н-ську
 
на  постанову     від   06.10.2003 р.   Харківського  апеляційного
                  господарського суду
 
у справі          № 15/396 господарського суду Сумської області
 
за позовом        Відкритого акціонерного товариства  "XXX"  (далі
                  ВАТ "XXX")
 
до                Державної податкової інспекції у  м. Н-ську
 
про   визнання   частково   недійсним   податкового  повідомлення-
рішення   ДПІ у м. Н-ську  № 3504/23-317 / 1 /04799336/46739   від
26.11.2002 р.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
ВАТ "XXX"  до  господарського  суду Сумської області був заявлений
позов  про  визнання  недійсним  рішення  ДПІ  у   м.   Н-ську   №
3504/23-317/1/04799336/46739    від    26.11.2002р.    в   частині
донарахування податку на прибуток в сумі 171150 грн.
 
Підставою прийняття оспорюваного рішення є акт від 11.11.2002р.  №
23-317/1 про  результати перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ВАТ "XXX"  за  період  з  01.01.2000р.  по
01.07.2002р.
 
Згідно акта перевірки відповідач скоригував валовий доход позивача
за ІІ квартал 2002р. і збільшив його на 37500 грн., посилаючись на
порушення  останнім  вимог  підпункту  7.4.1  пункту  7.4 статті 7
Закону    України  "Про  оподаткування    прибутку    підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
           щодо  визначення  отриманого доходу від реалізації
товару пов'язаним особам виходячи, із договірних цін, але не менше
за звичайних.
 
Крім того,   позивачу   за   результатами   перевірки  також  було
донараховано податок на прибуток в сумі 159900 грн., в т.ч. за ІІІ
квартал 2001р.  - 142400 грн., за ІV квартал 2001р. - 17500 грн. у
зв'язку з коригуванням від'ємного значення  об'єкта  оподаткування
податком  на  прибуток  шляхом  його  зменшення  на  суму списаних
позивачем податків і зборів на підставі приписів підпункту  18.1.1
пункту  18.1  статті  18  Закону  України  "Про  порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Рішенням від  28.07.2003р.  господарського  суду  Сумської області
(суддя І.В.Малафєєва) позовні вимоги задоволено у  повному  обсязі
шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
м.  Н-ську № 3504/23-317/1/04799336/46739 від 26.11.2002р.  в сумі
171150 грн. донарахованого податку на прибуток.
 
Господарським судом визнано безпідставним донарахування податку на
прибуток у сумі 11250 грн.  з мотивів,  що вузли та деталі,  які є
предметом   контракту  №  804/07623106/6693062  від  01.03.2002р.,
укладеного  між  позивачем  та  ВО  "YYY"  є   специфічним   видом
продукції,   використовується   замовником   для  свого  основного
виробництва,  і не виготовлюється іншими  підприємствами  України,
ціна  на них не підлягає державному регулюванню і вони реалізовані
позивачем лише за  вищезазначеним  контрактом,  а  тому  звичайною
ціною в даному випадку є ціна,  яка самостійно визначена позивачем
та зазначена в рахунку № 43/1 від 27.06.2002р.
 
Крім того,  судом визнано безпідставним донарахування  податку  на
прибуток у сумі 159900 грн.  з мотивів, що до теперішнього часу до
Закону   України    "Про   оподаткування   прибутку   підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
          не  внесені зміни,  у відповідності до яких платник
податку   повинен    коригувати    від'ємне    значення    об'єкту
оподаткування, у зв'язку із списанням податкового боргу.
 
Клопотання відповідача  про  припинення  провадження  у  справі  в
зв'язку з тим,  що є рішення господарського  суду,  який  в  межах
своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами,
про той  же  предмет  і  з  тих  же  підстав  залишено  судом  без
задоволення.
 
При цьому  суд  посилався на те,  що в рішенні господарського суду
Сумської   області  від  27.12.2002 р.  у   справі   № 7051-10/200
констатований  факт  уточнення  позивачем  позовних  вимог  в сумі
159900 грн.,  але,  оскільки позивач процесуально  від  позову  не
відмовився,  то  судом  в  частині позову було прийнято відповідне
судове рішення,  що на думку суду,  дає право позивачу  звернутися
повторно з позовом.
 
За апеляційною  скаргою  ДПІ  у м.  Н-ську Харківський апеляційний
господарський суд (судді:  Бондаренко В.П.  - головуючий,  Плужник
О.В.,   Токар  М.В.),  переглянувши  рішення  господарського  суду
Сумської  області   в   апеляційному   порядку,   постановою   від
06.12.2003 р. залишив його без змін з тих же підстав.
 
ДПІ у  м.  Н-ську  подала  до  Вищого  господарського суду України
касаційну   скаргу   на   постанову   Харківського    апеляційного
господарського суду,  в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати,  у  задоволенні  позовних  вимог  відмовити,  мотивуючи
касаційну  скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.
 
У касаційної  скарзі  заявник  звертає  увагу  суду  на   те,   що
господарським  судом  Сумської  області  було винесено рішення від
27.12.2002р.  у  справі  №  7051-10/200  про  визнання   недійсним
податкового   повідомлення   -   рішення   ДПІ   у   м.  Н-ську  №
3504/23-317/1/04799336/46739   від    26.11.2002р.    в    частині
донарахування  податку на прибуток в сумі 802750 грн.  та штрафних
санкцій в сумі  441350  грн..  В  решті  суми  позову  відмовлено,
оскільки,  як  зазначено  в  рішенні суду,  позивач не заперечував
проти донарахування податку на прибуток в сумі 159900 грн.
 
Таким чином,  на думку заявника,  спірна сума у даній  справі  вже
була розглянута судом і по ній винесено відповідне судове рішення,
а тому  вказана  сума  не  може  вдруге  бути  предметом  судового
розгляду.
 
Крім того,  заявник  посилається на те,  що,  в порушення приписів
підпункту  7.4.1  пункту  7.4  статті  7   Закону   України   "Про
оподаткування   прибутку   підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        ,  позивач
реалізовував продукцію пов'язаній особі за договірними цінами, які
нижчі за звичайній ціни.
 
ДПІ у  м.  Н-ську  мотивує  касаційну  скаргу  також  доводами про
неправильне  застосування  судом  приписів  Закону  України   "Про
оподаткування   прибутку   підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          стосовно
висновку щодо відсутності законодавчого обґрунтування  коригування
від'ємного  значення об'єкту оподаткування у зв'язку з проведенням
списання податкового боргу відповідно до підпункту  18.1.1  пункту
18.1  статті  18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Позивач надіслав  відзив  на  касаційну  скаргу,  в  якому просить
судові рішення у даній справі залишити без змін з  підстав,  якими
вони мотивовані.
 
Заслухавши доповідь  судді  -  доповідача та пояснення присутніх в
судовому  засіданні  представників  сторін,   перевіривши   наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія
суддів  вважає,  що  касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
Відповідно до пункту 2  статті  80  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський суд припиняє провадження
у справі,  якщо є рішення господарського суду або  іншого  органу,
який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими
ж сторонами,  про той же предмет і з тих же  підстав,  а  також  у
випадках  відмови від позову,  якщо таку відмову згідно із статтею
78 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
         прийнято.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  спір між ВАТ "XXX" та ДПІ у м.
Н-ську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ДПІ
у м.  Н-ську № 3504/23-317/1/04799336/46739 від  26.11.2002р.  про
визначення суми 973900 грн.  податкового зобов'язання з податку на
прибуток та застосування фінансових санкцій у розмірі 486800  грн.
вже  був  предметом  розгляду господарського суду Сумської області
(а.с. 69 - 73).
 
За результатами розгляду цього спору, господарським судом Сумської
області   було  винесено  рішення  від  27.12.2002р.  у  справі  №
7051-10/200 про  визнання  недійсним  податкового  повідомлення  -
рішення   ДПІ  у  м.  Н-ську  №  3504/23-317/1/04799336/46739  від
26.11.2002р.  в частині донарахування податку на прибуток  в  сумі
802750 грн. та штрафних санкцій в сумі 441350 грн.
 
В решті  суми  позову  відмовлено  (пункт  3  резолютивної частини
рішення),  оскільки,  як  зазначено  в  рішенні  суду,  позивач  у
судовому  засіданні "уточнив позовні вимоги і не заперечував проти
донарахування податку на прибуток в  сумі  159900  грн.  внаслідок
зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого за
результатами попереднього податкового  кварталу,  перенесеного  на
наступні  податкові квартали у ІІІ кварталі 2001р.  на суму 533200
грн. та 17500 грн. внаслідок збільшення оподатковуваного  прибутку
на 58500 грн.  за 4 квартал 2001р..  При цьому встановлено, що при
списанні податкового боргу відповідно до статті 18 Закону  України
"Про   порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  позивачем
не  було  враховано  податкове  роз'яснення  "Щодо  відображення в
податковому обліку платників  податків  податку  на  прибуток  сум
податкового боргу, списаних відповідно до статті 18 Закону України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами та державними цільовими фондами",  затвердженого наказом
від 02.08.2001р. № 310" ( va310225-01 ) (va310225-01)
        .
 
При цьому, зміст судового рішення не містить будь - яких висновків
суду  щодо  прийняття  клопотання  позивача про зменшення позовних
вимог.
 
Постановою Харківського   апеляційного   господарського  суду  від
06.03.2003р.  та постановою Вищого господарського суду України від
12.06 - 10.07.2003р.  рішення господарського суду Сумської області
від 27.12.2002р. по справ № 7051-10/200 залишено без змін.
 
Таким чином,   позовні  вимоги  позивача  про  визнання  недійсним
податкового  повідомлення  -   рішення   ДПІ   у   м.   Н-ську   №
3504/23-317/1/04799336/46739 від 26.11.2002р. в частині визначення
суми податкового зобов'язання з  податку  на  прибуток  у  розмірі
171150  грн.,  які  є предметом розгляду у даній справі,  вже були
розглянуті  господарським  судом  Сумської  області  у  справі   №
7051-10/200,   та   прийнято  відповідне  рішення  про  відмову  в
задоволенні позовних вимог у цій частині.
 
Таким чином,  на підставі викладеного,  судова колегія  вважає  що
рішення  та  постанова  у  даній  справі підлягають скасуванню,  а
провадження у справі припиненню  на  підставі  приписів  пункту  2
статті  80     Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Керуючись пунктом 2 статті 80,  статтями 111-5,  111-7,  пунктом 4
статті    111-9,    статтями    111-10,    111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Рішення господарського суду Сумської області від 28.07.2003 р.  та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.
2003 р.  у   справі  № 15/396    господарського    суду   Сумської
області скасувати.
 
Провадження у справі припинити.
 
Касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську задовольнити.
 
Головуючий Т. Добролюбова
Судді      Т. Дроботова
           Т. Гоголь