ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 05/137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Приватного підприємця не з’явився
Мелконяна А.К.
Спільного підприємства Чеберяк Д.Ю.
“Дако”
розглянувши касаційну Спільного підприємства “Дако”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
05.11.2003р.
у справі № 05/137
господарського суду Черкаської області
за позовом Приватного підприємця Мелконяна
А.К.
до Спільного підприємства “Дако”
про звернення стягнення на майно в сумі 793 450, 00 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Швидкий
В.А.) від 22.01.2002р. позов задоволено. Звернуто стягнення на
майно спільного українсько-французького підприємства “Дако” на
користь приватного підприємця Мелконяна А.К. на суму 793450 грн.
Київський апеляційний господарський суд (судді Капацин Н.В.,
Ковтонюк Л.В., Пантелієнко В.О.) перегляну вказане рішення і
постановою від 05.11.2003р. залишив його без змін.
Спільне українсько-французьке підприємство “Дако” рішення та
постанову вважає такими, що прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати
і в позові відмовити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суд України,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Мелконян А.К. заявив позов до спільного
українсько-французького підприємства “Дако” про звернення
стягнення на майно підприємства на суму 793 450 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що на
підставі договору від 27.10.01р. № 160 про уступку права вимоги,
укладеного з спільним українсько-австрійсько-німецьким
підприємством “Укрінтерцукор”, він набув право вимоги до
спільного українсько-французького підприємства “Дако” на суму
793 450 грн.. На вказану суму відповідач визнав претензію
кредитора (спільного українсько-австрійсько-німецького
підприємства “Укрінтерцукор”) за порушення умов договору
оперативного лізингу № 2 від 27.03.2000р. і на вказану суму
виставлена платіжна вимога № 000012 від 11.09.2001р. банком була
повернута без виконання у зв’язку з відсутністю коштів.
Про укладення згаданого договору уступки права вимоги, стверджує
позивач, відповідачу було повідомлено листом лізингодавця
(спільного українсько-австрійсько-німецького підприємства
“Укрінтерцукор”) від 17.09.2001р. № 1359-юр.
Приймаючи рішення про задоволення позову, господарський суд
Черкаської області виходив з того, що виставлена платіжна вимога
згідно відповіді на претензію повернута без виконання через
відсутність коштів на рахунку відповідача.
Оскільки вказана сума не погашена і передана в порядку уступки
права вимоги позивачу у цій справі, про що повідомлено
відповідача, то, за висновком місцевого суду, новий кредитор,
відповідно до статті 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, має право на
зміну способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на
майно при відсутності коштів на рахунку боржника.
Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін,
Київський апеляційний господарський суд послався на те, що це
рішення відповідає чинному законодавству та обставинам справи.
Стосовно заперечень відповідача в частині безпідставності вимог
позивача, оскільки вони ґрунтуються на відповіді на претензію
від 10.07.2001р., яка (відповідь) визнана рішенням суду у справі
9 11/5311 господарського суду Черкаської області такою, що не
підлягає виконанню, то в постанові зазначено, що рішення суду у
згаданій справі позов задоволено лише в частині визнання
відповіді на претензію від 10.07.2001р. такою, що не підлягає
виконанню, а в частині визнання недійсною уступки права вимоги
№ 160 від 27.10.2001р. – в позові відмовлено.
З врахуванням вказаної обставини, та у зв’язку з тим, що
відповідача було повідомлено про уступку вимоги від 27.10.2001р.
№ 160, про що на а.с. 19 є відповідний документ, зазначено в
постанові, суд і дійшов висновку про законність рішення
місцевого суду.
Вказаний висновок апеляційної інстанції є помилковим, оскільки
із залучених до цієї справи судових рішень у справі № 11/531
господарського суду Черкаської області вбачається, що предметом
спору у згаданій справі є лише визнання недійсною відповіді на
претензію від 10.07.2001 р. № 554-27/VІІ-юр.
Вимоги про визнання уступки права вимоги № 160 від 27.10.2001 р.
у справі № 11/5311 не розглядались (а.с. 84-89).
Що стосуються повідомлення, яке міститься на а.с. 19, то в цьому
повідомленні йдеться про уступку вимоги за № 121 від
14.09.2001р., а не № 160 від 27.10.2001р., як стверджується
позивачем, та як зазначено в рішенні та постанові апеляційного
господарського судів.
Зазначені обставини свідчать про неповне з’ясування місцевим та
апеляційним господарськими судами обставин, що мають значення
для вирішення справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу спільного українсько-французького
підприємства “Дако” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.11.2003р. та рішення господарського суду Черкаської області
від 22.01.2002р. скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду Черкаської області в іншому складі
суддів.