ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2004                                     Справа N 7/163

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого,

Суддів,

розглянувши касаційну

скаргу                 Золочівської  МДПІ  у  Львівській області

на постанову           від 01.10.03

                       Львівського апеляційного господарського

                       суду

у справі               № 7

                       господарського суду Рівненської області

за позовом             Золочівської МДПІ у Львівській області

                       до ЗАТ "Д"

до                     ВАТ "ЗЦЗ"

про                    визнання недійсним договору та

                       стягнення 8 000 000грн.

за участю представників сторін:

позивача:              присутній,

відповідача 1:         не з'явились

відповідача 2:         не з'явились

За згодою  сторони  відповідно  до  ч.2  ст.85  та  ч.1   ст.111-5

Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у

судовому засіданні від 04.03.04 були  оголошені  лише  вступна  та

резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського

суду України.

Ухвалою господарського  області  від  14.04.03  позовні  матеріали

передані за підсудністю до господарського суду Рівненської області

на підставі ст.ст.  15,  17 Господарського процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Постановою Львівського   апеляційного   господарського   суду  від

01.10.03 ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

Золочівська МДПІ  у  Львівській  області  звернулась   до   Вищого

господарського  суду  України  із  касаційною скаргою на постанову

Львівського апеляційного господарського суду,  вважаючи,  що  дана

постанова   прийнята   внаслідок   неправильного  застосування  та

порушення норм процесуального права,  при  неправильній  юридичній

оцінці  матеріалів  справи,  а  тому просить її скасувати,  справу

розглянути у господарському суді Львівської області.

Колегія суддів Вищого  господарського  суду  України,  розглянувши

касаційну   скаргу  Золочівської  МДПІ  у  Львівській  області  на

постанову Львівського апеляційного господарського суду, заслухавши

представника  позивача,  перевіривши  наявні  матеріали  справи на

предмет  правильності  їх  оцінки  судом,  а  також   правильність

застосування норм процесуального права відзначає наступне:

24.05.01 між   відповідачами   було   укладено   договір   застави

відповідно до якого, як зазначає сам позивач у позовній заяві, ВАТ

"ЗЦЗ"  передало  ЗАТ  "Д"  в  забезпечення договорів від 26.03.01,

30.03.01, 05.04.02 цілісний майновий комплекс ВАТ "ЗЦЗ".

Золочівська МДПІ у Львівській області  звернулась  з  позовом  про

визнання   недійсним   цього   договору  застави,  як  такого,  що

суперечить інтересам держави і  суспільства  відповідно  до  ст.49

Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
        ,  в редакції до 01.01.04. В позовній

заяві  має  місце посилання на ст.ст.48, 49, 58 Цивільного кодексу

( 435-15 ) (435-15)
        ,  але з тієї ж позовної застави вбачається,  що позивач

просив визнати договір застави недійсним саме  на  підставі  ст.49

Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
         і це підтвердив представник позивача

при перевірці справи в касаційному порядку.

Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу ( 435-15  ) (435-15)
          (  в  ред.  до

01.01.04)   якщо  угода  укладена  з  метою,  завідомо  суперечною

інтересам соціалістичної держави і суспільства,  то при  наявності

умислу  у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в

доход держави стягується все одержане ними за  угодою,  а  в  разі

виконання  угоди  однією  стороною  з  другої сторони стягується в

доход держави все одержане нею і все належне з неї першій  стороні

на відшкодування одержаного.  При наявності ж умислу лише у однієї

з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто  другій

стороні,  а  одержане  останньою  або  належне їй на відшкодування

виконаного стягується в доход держави.

Відповідно   до  ст.15  Господарського   процесуального   кодексу

( 1798-12 ) (1798-12)
         справи у спорах,  що виникають при укладанні, зміні та

розірванні господарських договорів,  справи у спорах про  визнання

договорів   недійсними   розглядаються   господарським   судом  за

місцезнаходженням сторони,  зобов'язаної за договором здійснити на

користь  другої  сторони  певні  дії,  такі  як:  передати  майно,

виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

У позовній заяві позивач просить визнати недійсним  укладений  між

ВАТ  "ЗЦЗ"  та  ЗАТ "Д" договір застави від 24.05.01 та стягнути з

ЗАТ "Д" в доход держави 8 000 000грн.

Оскільки, певні  дії,  в  розумінні   статті   15   Господарського

процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
        , повинно виконати саме ЗАТ "Д",

м.Дубно, Рівненської області, господарський суд Львівської області

правомірно  передав  справу  для  розгляду  до господарського суду

Рівненської області.

З урахуванням наведеного,  колегія  суддів  вважає,  що  постанова

Львівського    апеляційного    господарського    суду   відповідає

процесуальному законодавству і має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого

Господарського суду України,

                           ПОСТАНОВИЛА

Касаційну скаргу  Золочівської  МДПІ у Львівській області залишити

без змін.

Постанову Львівського   апеляційного   господарського   суду   від

01.10.03 у справі № 7 залишити без змін.

Головуючий

Судді