ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.03.2004 Справа N 6/256а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Чернігові
на рішення від 29.10.2003р. Господарського суду
Чернігівської області
у справі № 6/256а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтерагрозбут””
до Державної податкової інспекції у
м. Чернігові
про Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
місті Чернігові від 17.02.2003р. № 0000452320/0 та
№ 000442320/0, якими визначено податкове зобов'язання ТОВ
“Інтерагрозбут” відповідно з податку на додану вартість в сумі
232500 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 375075
грн.
Рішенням від 29.10.2003р. Господарського суду Чернігівської
області у справі № 6/256а позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю “Інтерагрозбут” задоволені повністю.
Державна податкова інспекція у м. Чернігові звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення від 29.10.2003р. Господарського суду
Чернігівської області у справі № 5/855-25/170 з підстав
неправильного застосування п.п. 19.3.6 ст. 19 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою
інспекцією у місті Чернігові 17.02.2003р. прийняті податкові
повідомлення-рішення № 0000452320/0 та № 000442320/0, якими
визначено податкове зобов'язання ТОВ"Інтерагрозбут” відповідно з
податку на додану вартість в сумі 232500 грн. та з податку на
прибуток підприємства в сумі 375075 грн.
Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно
до висновків перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ТОВ “Інтерагрозбут” за період з 01.01.2000р. по
31.12.2002р., за результатами якої складено акт
№ 15/23-320/30042364 від 17.02.2003р.
В акті перевірки зазначено, що для визначення податкових
зобов'язань застосовано непрямі методи відповідно до п.п. 4.3.1
ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 від 29.12.2000р. (далі - Закон)
у зв'язку з неведенням податкового обліку та з відсутністю
визначених законодавством первинних документів.
Вимоги касаційної скарги ґрунтуються виключно на тій обставині,
що позивач не може бути позивачем у справі про визнання
недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, що прийняте
із застосуванням непрямих методів. Оскільки згідно п.п. 19.3.6
ст. 19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1.01.2005 року діє правило, за яким якщо
платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання,
нараховане податковим органом з використанням непрямого методу,
податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про
визнання такої суми податкового зобов'язання.
Тому, на думку ДПІ, позивач в разі незгоди з прийнятими
рішеннями повинен був оскаржити прийняті рішення до податкового
органу в порядку апеляційного узгодження податкового
зобов’язання визначеному п.п. 5.2.2 ст. 5 вищевказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, та не мав права звертатися до суду з позовом.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства
та організації), мають право звертатися до господарського суду
згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом
заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у місті Чернігові від 17.02.2003р. № 0000452320/0 та
№ 000442320/0, якими визначено податкове зобов'язання ТОВ
“Інтерагрозбут”, безпосередньо стосуються прав і охоронюваних
законом інтересів позивача, у зв’язку з чим висновки ДПІ про те,
що ТОВ “Інтерагрозбут” не може бути позивачем по даній справі не
ґрунтуються на вимогах законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи
податкової інспекції зазначені в касаційній скарзі не можуть
бути підставою для скасування рішення Господарського суду
Чернігівської області від 29.10.2003р.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові
залишити без задоволення.
Рішення від 29.10.2003р. Господарського суду Чернігівської
області у справі № 6/256а залишити без змін.