ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 33/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.- головуючого
Волковицької Н.О.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача директора А.А.А., Б.Б.Б. дов. від 20.05.04 р.,
В.В.В. дов. від 20.05.04 р.
відповідача Г.Г.Г. дов. від 12.12.03 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
міста Києва
на постанову від 05.03.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 33/125 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень -
рішень № 0000812600/07682/10/26-05/621 від
23. 07. 2002 року та
№ 0000802600/0 7682/10/26-05/621 від
23.07.2002 року
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "XXX" до господарського суду міста Києва був заявлений позов
про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення
№ 0000812600/0 7682/10/26-05/621 від 23.07.2002 року,
яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі
16000,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у
розмірі 400,00 грн. та №0000802600/0 7682/10/26-05/621 від
23.07.2002 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у
сумі 22 975,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку
у розмірі 5742,00 грн.
Підставою прийняття оспорюванних податкових повідомлень - рішень
став акт №1335/10/26 від 22.07.2002 року про результати перевірки
дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "XXX" за період з
01.01.2002 року по 01.01.2002 року, в якому зафіксовані порушення
вимог податкового законодавства, а саме:
- пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у вигляді заниження валового доходу за
3 квартал 2000 р. на 0,9 тис.грн. та у 4 кварталі 2000 р. на 7.1
тис.грн.;
- підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4
статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у вигляді безпідставного збільшення валових витрат
за 2 квартал 2000 р. на суму 26,185 тис. грн. та за 2 квартал 2001
р. на суму 53,795 тис.грн.
- підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№168/97-ВР від
13.04.1997 року, зокрема, не відображення в податковому
зобов'язанні податку на додану вартість у серпні 2000 року в сумі
180,00 грн. та у жовтні 2000 року в сумі 1420,00 грн., що призвело
до заниження податку на додану вартість.
Рішенням від 01.12.2003 р. господарського суду міста Києва позовні
вимоги задоволено частково шляхом визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. Києва №0000812600/0 7682/10/26-05/621 від 23.07.2002
року
Рішення суду в цій частині мотивоване тим, що в акті
документальної перевірки №1335/10/26 від 22.07.2002 року
відповідачем не наведено первинних, звітних документів позивача,
на підставі яких зроблено висновок про порушення норм податкового
законодавства та донарахування податку на додану вартість, отже
податкове повідомлення - рішення ДПІ №0000812600/07682/10/26-05/62
від 23.07.2002 року, яким позивачу донараховано податок на додану
вартість в сумі 1600,00 грн. та штрафні санкції в сумі 400,00
грн., не відповідає вимогам податкового законодавства.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
№0000802600/0 7682/10/26-05/621 від 23.07.2002 року- провадження у
справі припинено на підставі пункту "б" підпункту 6.4.1. пункту
6.4. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з яким податкове повідомлення або
податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган
скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми
податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового
боргу внаслідок їх адміністративного оскарження. Податкове
повідомлення - рішення №0000802600/07682/10/26-05/621 від
23.07.2002 року було не чинним на день вирішення справи в суді
першої інстанції оскільки вважається відкликаним в зв'язку з
прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення №
0000802600/1/1189-26-05-25389424 від 01.10.2002 р.
За апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в H-ському
районі міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" Київський апеляційний господарський суд переглянувши рішення
господарського суду міста Києва постановою від 05.03.2004 р.
залишив його без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у H-ському районі подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в який просить
скасувати рішення господарського суду міста Києва, в частині
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
№0000812600/07682/10/26-05/621 від 23.07.2002 року та скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду, посилаючись
на неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, зокрема, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№168/97-ВР, статей 84,105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи задовольняючи позовні вимоги
щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Києва
№0000812600/0 7682/10/26-05/621 від 23.07.2002 року , суди першої
та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем
недоведений факт порушення податкового законодавства позивачем,
оскільки, при складанні акта відповідач припустився порушень
підпункту 1.17 пункту 1 "Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними
особами, їх філіями, відділеннями, та іншими відокремленими
підрозділами" ( z1023-02 ) (z1023-02)
затвердженого наказом ДПА України від
16.09.2002 року №429, зареєстрованого у Міністерстві юстиції
України 29.12.2002 року за № 1023/7311.
При цьому господарські суди послались на неможливість дослідження
обґрунтованості висновків які містяться в акті.
Судова колегія вважає даний висновок помилковим, оскільки, згідно
підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту ( 2181-14 ) (2181-14)
, є
помилковим, покладається на платника податків, за винятком
випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до приписів статті 4-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду
приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Проте ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили
в рішенні що нарахування, здійснене контролюючим органом є
помилковим, не дослідили на підставі яких документів первинного
обліку, як це передбачено пунктом 1.17 Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
спростовуються висновки акту, та не дали оцінку іншим доказам, які
містяться у матеріалах справи /а.с.80-108, 118-153, 160-170 та
інші/ чи стосуються вони спірних відносин, не дослідили змісту цих
документів, їх впливу на базу оподаткування перевіряемих звітних
періодів.
Крім того, судова колегія вважає, що судами вірно зазначено в
рішенні та постанові, що відповідно до пункту "б" підпункту 6.4.1
пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкові повідомлення або
податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган
скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми
податкового зобов'язання /пені і штрафних санкцій/ або податкового
боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Одночасно припинення провадження в цій частині є передчасним,
оскільки відповідно пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли нарахована
сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або
податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного
оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова
вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником
податків нового податкового повідомлення або відповідної
податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання
(податкового боргу).
Отже, для прийняття обґрунтованого та виваженого рішення в цій
частині необхідно було встановити наявність чи відсутність нового
податкового повідомлення рішення що містить нову суму податкового
зобов'язання (податкового боргу) та отримання його платником
податку.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду міста Києва
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
05.03.2004 року у справі № 33/125 скасувати.
Справу направити до господарського суду міста Києва на новий
розгляд.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
- задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова