ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 5/1926-25/444
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Шевченківському районі м. Львова
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 27.08.2003 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/1926-25/444 господарського суду
Львівської області
за позовом Приватного підприємства "М"
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень ДПІ від 25.10.2002
№ 000691232070/18199, № 0006932370/18197,
№ 000692232070/18198
Приватним підприємством "М" до господарського суду Львівської
області був заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень - рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Львова від
25.10.2002 № 000691232070/18199, 000693232070/18197 і
000692232070/18198 щодо визна чення суми податкового зобов'язання
податку на прибуток у розмірі 3657,59грн. та штрафної санкції
914,4 грн., податку на додану вартість у розмірі 8148,63грн. та
штрафної санкції з цього податку в розмірі 2037,16 грн. і щодо
єдиного податку в розмірі 1370,00 грн. та штрафної санкції у
розмірі 1190 грн. прийнятого на підставі акта перевірки дотримання
вимог податкового та валютного законодавства Приватним
підприємством "М" від 04.10.2002р. № 23-220/799 за період з
25.01.2000 по 01.07.2002р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2003
позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом визнання
недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському
районі міста Львова від 25.10.2002 № 000691232070/18199,
000693232070/18197 і 000692232070/18198.
Рішення суду мотивоване наступним:
- згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємства, які перейшли на спрощену систему
оподаткування втрачають всі права та обов'язки платника податку на
додану вартість з часу переходу на таку систему оподаткування без
коригування податкового кредиту попередніх звітних періодів;
- визначення відповідачем суми податкового зобов'язання з єдиного
по датку шляхом включення до складу об'єкта оподаткування цим
податком сум поворотної фінансової допомоги є незаконним, оскільки
єдиний податок сплачується виключно із сум виручки від продажу
продукції (товарів, послуг, робіт)та основних фондів, тобто з суми
коштів, яка отримана на поточний рахунок підприємства та
безпосередньо пов'язана з продажем;
- визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами на
підставі порівняння фактичної середньої зарплати у позивача з
середньогалузевою заробітною платою та припущення про те, що у
зв'язку із відсутністю плинності кадрів, позивач приховував валові
доходи, є необґрунтованим.
За апеляційною скаргою Львівський апеляційний господарський суд,
переглянув рішення господарського суду Львівської області в
апеляційному порядку та постановою від 27.08.2003р. залишив його
без зміни з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова
подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на
постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду
скасувати і припинити провадження у справі мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування апеляційним судом
норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 12,
пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункту 19.3.6
пункту 19.3 статті Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181. Касаційні вимоги мотивовані
тим, що позивачем не було проведено коригування податкового
кредиту попередніх звітних періодів із товарних залишків при
переході на спрощену систему оподаткування, не сплачено єдиний
податок із сум поворотної фінансової допомоги. Крім того Державна
податкова інспекція посилається на те, що перевірка позивача
проводилася шляхом застосування непрямих методів визначення
податкових зобов'язань на підставі норм "Методики визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами" ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
(затвердженою Постановою КМУ від 27.05.2002р № 697).
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт підприємницької діяльності -
юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок
єдиного податку:
- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати
податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення
податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Касаційна інстанція зазначає, що правовідносини стосовно
особливостей справляння податку на додану вартість врегульовано
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного закону
передбачено віднесення платниками сум податків, сплачених
(нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат
виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації до податкового кредиту.
Тобто, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має
право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.3 зазначеного закону у разі коли
товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до
суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
Таким чином, обов'язки та права, передбачені Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розповсюджуються
виключно на платників податку на додану вартість.
Процедура зняття з обліку платника єдиного податку як платника
податку на додану вартість регламентується Положенням про Реєстр
платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА
України від 20.03.2001 № 117 ( z0327-01 ) (z0327-01)
. При цьому зазначені
суб'єкти зобов'язані: здати до податкового органу за місцем
реєстрації оригінал свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і всі
завірені податковим органом копії цього свідоцтва; подати до
податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні
бути включені всі операції за останній звітний період щодо яких
виникали податкові зобов'язання; внести до бюджету суми ПДВ, що
підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією, і погасити
заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період.
З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, такі
особи втрачають право на: нарахування податку при здійсненні
продажу товарів; виписування податкових накладних; отримання
податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів з
урахуванням ПДВ; отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає помилковим
висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що платники
ПДВ, в обліку яких на день виключення з реєстрації значаться
товарні залишки, неамортизовані основні фонди чи інші активи, щодо
яких суми ПДВ було включено до податкового кредиту в попередніх чи
поточному податкових періодах, не зобов'язані зменшувати суму
податкового кредитку на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх
придбанні, у розмірі, що відповідає частці таких невикористаних в
оподатковуваних операціях товарних залишків шляхом відображення у
податковій декларації з ПДВ (з поданням розрахунку коригування).
Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції викладені в
акті перевірки обставини стосовно розміру проведеного ДПІ
корегування як підстави прийняття оспорюваного рішення досліджені
не були та правова оцінка вказаним обставинам не надавалась, у
зв'язку з чим в ході судового провадження не були встановлені
правильність визначення перевіряючими податку на додану вартість
та фінансових санкцій по ньому, а відтак висновок попередніх
судових інстанцій щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 000691232070/18199 від 25.10.2002 року в
частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2481,00
гривні у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування є
передчасним.
Податковим повідомленням-рішенням № 000693232070/18197 від
25.10.2002 року податкова інспекція визначила позивачеві до сплати
2560,00 грн. єдиного податку в тому числі - 1370грн основного
платежу та 1190 грн. фінансових санкцій.
Господарським судом Львівської області було встановлено, та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження
Львівським апеляційним господарським судом, що 28.02.2000 року між
приватним підприємцем та підприємством "М" був укладений договір
про надання безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі,
яка надавалася з метою покращення фінансового стану підприємства.
Згідно цього договору позивачем було отримано кошти в загальній
сумі 39390,00 грн.
04.07.01 року та 16.01.02 року отримана фінансова допомога
частково була повернута підприємцю (5050,00 грн. та 1700,00 грн.)
За змістом статті 3 Указу Президента "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
об'єктом оподаткування за встановленою
ставкою є сума виручки отриманої від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг).
Як визначено абзацом п'ятим статті 1 цього ж Указу ( 727/98 ) (727/98)
,
виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької
діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснені
операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Наведене свідчить про те, що місцевий та апеляційний суди дійшли
вірного висновку щодо відсутності правових підстав для
оподаткування єдиним податком отриманої позивачем поворотної
фінансової допомоги, а відтак судові рішення про визнання
недійсним податкового повідомлення рішення № № 000693232070/18197
від 25.10.2002 року є такими, що відповідають приписам норм
законодавства, що регулюють ці правовідносини.
Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2, 4.3 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова
інспекція визначила позивачеві до сплати 3657,59 гривень з податку
на прибуток та 5667,63 гривні з податку на додану вартість
(повідомлення-рішення 25.10.2002 року № 000692232070/18198 та
№ 000691232070/18199).
Приписами пункту 4.3 статті 4 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
про який ідеться
визначено, що у разі коли контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкових зобов'язань платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження
підприємства, чи його відокремлених підрозділів, або ухилення
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкового зобов'язання у зв'язку з неведенням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів, сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації наявними документами обліку у порядку передбаченому
законодавством.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність
окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися
виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів,
пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші
документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення
показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не
застосовуються.
Вирішуючи спір у цій частині, місцевий та апеляційний суди
обмежилися лише дослідженням здійснених податковою інспекцією
розрахунків суми податкових зобов'язань за непрямими методами.
Проте ні місцевий ні апеляційний суди не з'ясували чи мали місце
підстави для застосування податковою інспекцією непрямих методів
для визначення суми податкових зобов'язань платника податків. Не
дослідили обставини справи, які були зазначені в акті перевірки
(не підтвердили їх чи відхилили як юридично неспроможні).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір в
частині визнання недійсним податкових повідомлень-рішень державної
податкової інспекції від 25.10.2002 року № 000692232070/18198 та
№ 000691232070/18199 був розглянутий судами не в повному обсязі,
що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності та
призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та
постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню у частині з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі міста Львова задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 28.012003 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.08.2003 у справі № 5/1926-25/444 скасувати частково в частині
визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі міста Львова від 25.10.2002
року № 000692232070/18198 та № 000691232070/18199 та скерувати
справу в цій же частині на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
В решті рішення та постанову залишити без змін.