ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.03.2004 Справа N 3/245н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державного підприємства “Первомайськвугілля”
в особі структурного підрозділу шахти
“Золоте”
на рішення від 28.10.2003р. Господарського суду
Луганської області
у справі № 3/245н
за позовом Державного підприємства “Первомайськвугілля”
в особі структурного підрозділу шахти
“Золоте”
до Державної податкової інспекції у
м. Первомайську Державної податкової
адміністрації в Луганській області
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
рішення про розгляд скарги
За участю представників сторін:
позивача – Карцев А.А., за довіреністю
відповідача – 1: Масалов Є.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.10.2003р. Господарського суду Луганської області
(суддя Л.І.Журавльова) відмовлено у задоволенні позовних вимог
Державного підприємства “Первомайськвугілля” в особі
структурного підрозділу шахти “Золоте” про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 06.03.2003р.
№ 0000032600/1, яким позивачу визначено суму податкового зо
бов'язання за платежем 27070 грн. 28 коп. , у тому числі: плата
за забір води загальнодержавного значення 21774 грн. 94 коп. і
штрафні (фінансові) санкції - 5295 грн. 34 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення від 28.10.2003р. Господарського суду
Луганської області повністю та прийняти нове рішення.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення-рішення
від 06.03.2003р. № 0000032600/1 винесено ДПІ у м. Первомайську
на підставі акту додаткової перевірки Державного відкритого
акціонерного товариства “шахта “Золоте” Дочірнього підприємства
Державної холдінгової компанії “Перовомайсьвугілля” з питання
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
збору за спеціальне використання водних ресурсів від 05.02.2003
року № 32/26-35/00177307, з урахуванням рішення про розгляд
первинної скарги від 03.03.2003 року № 809-89/15-120.
ДПІ перевіркою встановлено не нарахування платником, протягом IV
кв. 1999 року - І кв. 2002 року, збору за спеціальне
використання водних ресурсів з обсягів самостійно добутої та
використаної води із власної свердловини № 1375г.
Як свідчать матеріали справи, в перевіряємому періоді позивач
використовував воду, як отриману від постачальників, так і
самостійно добуту.
Перевіркою встановлено, що добута зі свердловини вода шахтою
використовувалась для миття робітників в лазні, сушіння
спецодягу та опалення адміністративно побутового комбінату.
Позивачем до розрахунків збору за спеціальне використання водних
ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики, наданих до Державної податкової інспекції в
м. Первомайську, включались лише обсяги води отриманої від
водопостачальних підприємств. Збір за спеціальне використання
водних ресурсів з обсягів добутої та використаної води зі
свердловини № 1375г шахтою не нараховувався та не сплачувався.
Відповідно до пункту 2.1 розділу II Інструкції про порядок
обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних
ресурсів та збору за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту ( z0711-99 ) (z0711-99)
, затвердженої
наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України,
Міністерства оборони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219
(зі змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 19.10.1999р. (далі - Інструкція), платниками
збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за
користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від
форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені
підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують водні ресурси та користуються
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Згідно з пунктом 3.1 розділу III Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
,
водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або
використовують в установленому законодавством порядку воду,
отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на
спеціальне водокористування або договори на поставку води.
Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти
використання водних ресурсів.
Пунктом 4.1 Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
визначено, що об'єктом
обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є
фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з
урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Згідно з пунктом 4.5 Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
при використанні
водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб
об'єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального
господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню),
підсобного сільського і рибного господарства або інших
допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично
використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах
водопостачання.
Пунктом 4.8 Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
передбачено, що збір за
використання водних ресурсів не справляється за воду, що
використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних
потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних
питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності.
Задовольняючи позов, на підставі вищенаведених норм,
господарським судом не дотримано вимог щодо всебічного, повного
і об’єктивного розгляду справи, як того вимагає ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 6 ст. 43 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
збори за використання
природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на
витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження
їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні
підприємств, установ, організацій чи громадян.
В прийнятому рішенні господарським судом першої інстанції не
досліджено обставини справи щодо наявності або відсутності
понадлімітного використання водних ресурсів і щодо збитковості
шахти, та відсутні висновки суду з цього питання.
Необхідність дослідження вказаних обставин зумовлена посиланням
заявника в касаційній скарзі на те, що при вирішенні спору судом
залишені поза увагою заперечення на відзив на позовну заяву від
26.09.2003р. № 23/1740 і додані документи, де зазначалося, що
згідно ст. 43 Закону України “Про охорону навколишнього
природного середовища” ( 1264-12 ) (1264-12)
збір за понадлімітне
використання води стягуються з прибутку, що залишився в
розпорядженні шахти, а так як шахта є збитковою, то збір не
повинен стягуватися.
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого
суду обставин справи, що мають значення для правильного
вирішення спору. У зв'язку з цим, судове рішення, як таке, що
постановлено з порушенням частини 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягає скасуванню,
а справа – передачі на новий розгляд господарському суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Первомайськвугілля” в
особі структурного підрозділу шахти “Золоте” задовольнити
частково.
Рішення від 28.10.2003р. Господарського суду Луганської області
у справі № 3/245н скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Луганської області.