ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 7/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача не з'явились (повідомлені належним
чином про час та місце розгляду
скарги)
відповідача присутній
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Ленінському районі міста Миколаєва.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 07.10.2003р.Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № № 7/289 господарського суду
Миколаївської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "МС"
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі міста Миколаєва
про про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення.
04.07.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МС"
звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом
про визнання недійсним повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва від 25.02.2003року
№ 0000372301/1/54, яким до позивача були застосовані штрафні
(фінансові) санкції у сумі 13240,00грн на підставі підпункту
17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Позивач вмотивував свій позов тим,
що за весь період який перевірявся, податковою інспекцією не був
встановлений факт недоплати з податку на додану вартість, у
зв'язку чим не було підстав і для застосування штрафних
(фінансових) санкцій за підставами передбаченими в підпункті
17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11 вересня
2003 р. позовні вимоги задоволені повністю, повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста
Миколаєва від 25.02.2003 року № 0000372301/1/54 визнане недійсним.
На користь позивача стягнуті витрати по сплаті державного мита та
витирати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого суду вмотивоване тим, що за приписами підпункту
4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок самостійного визначення
податкових зобов'язань платнику податків у разі, якщо результати
документальної перевірки свідчать про заниження або завищення суми
його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях
лежить на контролюючому органі, яким є податкова інспекція.За
вимогами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
застосування штрафних санкцій до платника податків
можливе лише при донарахуванні суми податку контролюючим органом
Відсутність такого донарахування позбавляє податкову інспекцію
права на застосування зазначених санкцій.
Не погодившись з рішенням господарського суду Миколаївської
області Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста
Миколаєва 29.08.03р. звернулася з апеляційною скаргою до Одеського
апеляційного господарського суду в якій просила рішення місцевого
господарського суду скасувати, в позові відмовити.
За скаргою Державної податкової інспекції Одеський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Миколаївської області та постановою від 07. 10. 2003 р. залишив
його без змін,а скаргу без задоволення з підстав зазначених в
рішенні місцевого суду.
06.11.2003 р. відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення господарського
суду Миколаївської області та постанову Одеського апеляційного
господарського суду у цій справі скасувати, в позові Товариству з
обмеженою відповідальністю "МС" відмовити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального права.
При цьому він обґрунтовує касаційну скаргу зокрема приписами
підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3, пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пунктом 1.10 та підпунктом 6.1.3 Інструкції
про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових санкцій
органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА
України від 17.03.01 року № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України. Скаржник зауважує, що наявність
переплати податку на додану вартість не звільняє суб'єкта
підприємницької діяльності від відповідальності за порушення
законодавства про податки, оскільки закон пов'язує застосування
штрафних санкцій до платника податку з виявленням факту порушення
законодавства про податки. Товариство з обмеженою відповідальністю
фірма "МС" відзив на касаційну скаргу надало, проти доводів якої
заперечує з мотивів наведених у рішенні та постанові.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді,
переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності
представника відповідача, який підтримав свої доводи наведені у
касаційній скарзі, відзначає наступне.
Господарським судом Миколаївської області було встановлено та
підтверджено при здійсненні апеляційного провадження Одеським
апеляційним господарським судом, що:
Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Миколаєва
була здійснена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю
"МС" з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.10.1999 року по 01.10.2002 року за
результатами якої складено акт № 71/23-01-120-23629232 від
29.01.2003 року.
Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість
зазначеним актом податок на додану вартість нарахований не був,
але встановлено не своєчасне відображення ПДВ по податкових
періодах.
За результатами висновків акта перевірки податкова інспекція
прийняла податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2003 року
№ 0000372301/1/54, яким до позивача застосовано фінансові санкції
у сумі 13240,00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані
документальної перевірки результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Пунктом 6.1 статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
про який йдеться
визначено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання
розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього ж
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий контролюючий орган надсилає платнику
податків податкове повідомлення, в якому зазначає підстави для
такого нарахування, посилання на норму податкового закону,
відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок
податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового
платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх
наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про
наслідки їх не сплати в установлений строк та граничні строки,
передбачені законом для оскарження нарахованого податкового
зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
За приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі,
коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкових
зобов'язань платника податків за підставами наведеними у підпункті
"б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти
відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового
зобов"язання) за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору (обов"язкового платежу), починаючи з
податкового періоду на який припадає така недоплата, та закінчуючи
податковим періодом, на який припадає отримання таким платником
податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не
більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк
недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на зазначене, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного
висновку, що за вимогами наведених норм застосування штрафних
санкцій до платника податків можливе при визначенні контролюючим
органом податкового зобов'язання за прийнятим податковим
повідомленням-рішенням. Відсутність донарахування податку
позбавляє податковий орган права застосовувати зазначену штрафну
санкцію до платника податків лише за обставинами, які наведені в
акті перевірки.
Оскільки господарського суд Миколаївської області та Одеський
апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідили та
встановили всі обставини справи, які мають значення для вирішення
цього спору і вірно застосував приписи матеріального та
процесуального законодавства,яке регулює правовідносини, що
склалися, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги.
З огляду на зазначене постанова апеляційного господарського суду
залишається без змін,а касаційна скарга державної податкової
інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Миколаївької області від 06.08.2003
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
07.10.2003 року у справі № 7/289 залишити без змін, а касаційну
скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста
Миколаєва без задоволення.