ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 3/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому м. Свердловську
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 29.10.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 31
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до - Відділення Державного казначейства
у м. Свердловську;
- Державної податкової інспекції у м.
Свердловську
про стягнення 406 838,60 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.06.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 29.10.2003 року, по справі № 31 позов
задоволене повністю; стягнуте з Державного бюджету України рахунку
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
лютий 2003 року в сумі 405439 грн. та проценти за період з
01.05.2003р. по 09.06.2003р. в сумі 3732,26 грн.; стягнуте з
відповідача-2 на користь позивача 1700,00 грн. витрат по
державному миту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Відповідач-2 Державна податкова інспекція у м. Свердловську
звернулась з касаційною скаргою на постанову Донецького
апеляційного господарського суду, яку просила скасувати та
прийняти нове рішення поданій справі, посилаючись на порушення
судом норм матеріального права, а саме пп. 4.4.2 з) п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 6.3 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р.
№ 209/72 (у редакції наказу ДПА, Держказначейства України від 21
травня 2001р. № 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 08 червня 2001р. за № 489/5680.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що за
результатами фінансово-господарської діяльності за лютий 2003р.
підприємство мало право на відшкодування ПДВ у сумі 895 502 грн.,
у тому числі 490 063 грн. - сума бюджетного відшкодування, яка
може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів з
дати подання декларації, та 405 439 грн. - залишок суми ПДВ, що
відшкодовується з бюджету протягом місяця, наступного після
подання декларації) (дивись податкову декларацію а.с. 11-14).
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Попередніми судовими інстанціями рішення прийняте на підставі
наданої декларації за лютий 2003р. (а.с. 11 - 14), розрахунку ціни
позову (а.с. 63).
Крім того, суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування у спорі,
що розглядався, підтверджені і самою ДПІ у акті звірки ціни позову
з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий
2003 року (а.с. 64).
Абзацом другим пункту "з" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові
декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним
(керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати
нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового
платежу).
Платник податків має право подати податковий звіт за іншою
формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена
центральним керівним органом контролюючого органу, збільшує або
зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з
такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів
його складання.
Діюча форма податкової декларації з податку на додану вартість, не
відповідає даній вимозі. Зокрема, в діючій формі декларації
відсутні рядки, які передбачали б норми і зміст статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, щодо
проведення відшкодування ПДВ протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Податкова декларація, з додатковим рядком
декларування, що подана позивачем до ДПІ у м. Свердловську,
відповідає нормам і змісту Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тому, довід ДПІ про зміну форми декларації підставно не прийнятий
апеляційним судом до уваги як не заснований на законодавстві,
зокрема Законі України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Законі України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Таким чином, рішення судами попередніх
судових інстанцій прийняте на підставі законодавства та матеріалів
справи.
Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для
скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
№ 12762/10 від 25.11.2003 року на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 29.10.2003 року у справі № 31
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 29.10.2003 року у справі № 31 - без змін.