Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.03.2004                               Справа N 2/85
 
                               Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючої
суддів
 
розглянувши  касаційну       Мукачівської     об'єднаної
скаргу                       державної податкової інспекції
 
на постанову                 від 29 вересня 2003 р.
 
Львівського апеляційного     господарського суду
 
за позовом                   Мукачівської об'єднаної
                             державної податкової інспекції
 
до                           Товариства з обмеженою
                             відповідальністю "Ф"
 
до                           Підприємства з іноземними
                             інвестиціями "КТ"
 
про   визнання недійсною угоди
 
в судове засідання представники сторін не  з'явилися,  повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
 
Мукачівською об'єднаною  державною податковою інспекцією у березні
2003 р.  заявлений позов про визнання недійсною на підставі статті
48  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
         угоди,  укладеної між
Товариства з обмеженою відповідальністю  "Ф"  та  Підприємством  з
іноземними  інвестиціями "КТ" та стягнення з останнього на користь
держави 30897,56 грн. вартості товару, отриманого підприємством за
оспорюваною угодою.  Позовні вимоги мотивовані тим,  що за умовами
договору купівлі-продажу лікарських засобів від  15.11.2000  №  7,
укладеного  між  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю "Ф" та
Підприємством з іноземними інвестиціями "КТ",  останній  відпустив
під  реалізацію лікарські засоби загалом на суму 30897,56 грн.  за
відсутності  ліцензії,  передбаченої   для   здійснення   згаданої
операції   вимогами   пункту   9  статті  9  Закону  України  "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14  ) (1775-14)
        .
Тому  просив  суд  визнати  угоду  укладеною з боку Підприємства з
іноземними інвестиціями  "КТ"  такою,  що  не  відповідає  вимогам
закону   та   стягнення   в   доход   держави   коштів,  одержаних
Підприємством за цією угодою.
 
Рішенням господарського суду Закарпатської області від  28  травня
2003р.,   що   прийняте   суддею,  у  задоволенні  позовних  вимог
відмовлено  з  огляду  на  доведеність  матеріалами  справи  факту
надання  посередницьких послуг за оспорюваною угодою з врахуванням
умов  договору  від  21.09.2000р.  №  964Фр,  які  не   потребують
наявність  ліцензії,  передбаченої  вимогами  підпункту 9 статті 9
Закону  України  "Про  ліцензування  певних  видів   господарської
діяльності"  ( 1775-14  ) (1775-14)
        .  Крім  того,  в рішенні зазначено,  що
власником лікарських засобів за оспорюваною угодою є їх  виробник,
а не відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями "КТ".
 
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 29 вересня
2003р залишив без  змін  перевірене  рішення  господарського  суду
Закарпатської   області   від   28.05.2003,  а  апеляційну  скаргу
Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишив без
задоволення.   В   апеляційній   постанові  зазначено,  що  органи
державної податкової служби з огляду на вимоги  статті  10  Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         мають
право  оскаржити  тільки  ті  угоди,  визнання   недійсними   яких
передбачає можливість стягнення майна на користь держави, а стаття
48 Цивільного кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
          таких  наслідків  не
передбачає.
 
Мукачівська об'єднана    державна    податкова    інспекція,    не
погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської  області
та   постановою   Львівського  апеляційного  господарського  суду,
просить їх скасувати  як  такі,  що  прийняті  з  порушенням  норм
матеріального  та  процесуального права,  а позовні вимоги ДПІ про
визнання  недійсним  договору  задовольнити.  Обґрунтовуючи   свої
вимоги,   викладені   в   касаційні  скарзі,  ДПІ  посилається  на
неправильне незастосування судами до спірного договору  статті  48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .  Зауважує на тому,  що ДПІ,
як позивач, довів наявність підстав, для визнання недійсною угоди,
укладеної  між  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Ф" та
Підприємством з іноземними інвестиціями  "КТ",  як  такої,  що  не
відповідає вимогам Закону.  При цьому вважає,  що повноваження ДПІ
щодо звернення із позовом  про  визнання  договору  недійсними  на
підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         містяться
в Законі    України "Про  державну  податкову  службу  в  Україні"
( 509-12 ) (509-12)
        .
 
Переглянувши матеріали  справи  і  касаційної  скарги,  заслухавши
доповідь  судді,  Вищий  господарський   суд   України   відзначає
наступне.
 
Підставою звернення  Мукачівської  ОДПІ до господарського суду про
визнання недійсним договору від 15.11.2000  №  7,  укладеного  між
Товариством  з  обмеженою  відповідальністю "Ф" та Підприємством з
іноземними інвестиціями "КТ", стала його невідповідність, на думку
позивача,   вимогам   закону,  оскільки  один  із  контрагентів  -
Підприємство з  іноземними  інвестиціями  "КТ"  на  час  укладання
оспореного  договору  про  реалізацію  лікарських  засобів  не мав
відповідної ліцензії,  передбаченої вимогами  пункту  9  статті  9
Закону   України  "Про  ліцензування  певних  видів  господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
        .  Проте, чи є позивач належним у заявлених
вимогах  повинно  з'ясовуватись  у  судовому засіданні,  як і факт
доведеності позовних  вимог.Згідно  зі  статтею  1  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         підприємства, установи,
організації,  інші  юридичні  особи  (у  тому   числі   іноземні),
громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта
підприємницької    діяльності,    мають    право   звертатися   до
господарського   суду   згідно   з   встановленою    підвідомчістю
господарських  справ  за  захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.  Частина друга цієї ж норми
надає   право   державним   та   іншим   органам   звертатися   до
господарського суду випадках,  передбачених  законодавчими  актами
України.   Для   органів   державної   податкової   служби   таким
законодавчим актом є Закон України "Про державну податкову  службу
в  Україні"  ( 509-12 ) (509-12)
        ,  статтею 2 якого визначено,  що основним
завданнями  органів  державної  податкової  служби  є   здійснення
контролю  за  додержанням податкового законодавства,  правильністю
обчислення,  повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних
цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також
неподаткових доходів, установлених законодавством. Розділ ІІ цього
Закону  містить  перелік покладених на органи державної податкової
служби функцій,  до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю
за  додержанням законодавства про податки,  інші платежі,  валютні
операції,  порядку  розрахунків  із  споживачами  з  використанням
електронних  контрольно-касових  апаратів,  комп'ютерних  систем і
товарно-касових книг,  лімітів готівки в касах та її використанням
для розрахунків за товари,  роботи,  послуги,  а також контролю за
наявністю   свідоцтв    про    державну    реєстрацію    суб'єктів
підприємницької    діяльності   та   ліцензій,   патентів,   інших
спеціальних дозволів на здійснення окремих  видів  підприємницької
діяльності. Однією з функцій органів державної податкової служби є
подання до судів і господарських  судів  позовів  до  підприємств,
установ,  організацій  та  громадян про визнання угод недійсними і
стягнення  в  доход  держави  коштів,  одержаних  ними  за  такими
угодами.
 
За приписами підпункту 9 статті 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14  ) (1775-14)
          ліцензуванню
підлягають   виробництво  лікарських  засобів,  оптова,  роздрібна
торгівля лікарськими засобами.  Вирішуючи спір про визнання  угоди
недійсною  з  підстави  її  невідповідності  вимогам  закону,  суд
повинен з'ясувати наявність тих обставин,  з якими закон  пов'язує
визнання   угод   недійсними.   Однак,   місцевих   і  апеляційний
господарські суди обмежилися висновком про  те,  що  посередницькі
операції, що здійснювались Підприємством з іноземними інвестиціями
"КТ",  не потребують наявність у останнього ліцензії, передбаченої
Законом  України  "Про  ліцензування  певних  видів  господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
        .  Проте такий висновок  суду  зроблений  з
посиланням  на  договір  консигнації  від 21.09.2000р.,  який не є
предметом  розгляду  даної  справи,  оскільки  податковою  службою
оспорюється саме договір від 15.11.2000 № 7, правова природа якого
не була досліджена судом.  Залишилися поза увагою суду як  першої,
так і апеляційної інстанції такі матеріали справи:
 
- у  оспорюваному договорі від 15.11.2000 № 7 відповідачі заявлені
як Продавець та Покупець лікарських засобів,  що випускаються  ВАТ
"КС" (63 а.с);
 
- додаток   до   цього   договору   №   1   датований  24  березня
2003р.(позовна заява  податкової  служби  датована  26.03.2003)  і
містить реквізити сторін, а саме: Продавця та Покупця ( 16 а.с.)
 
- на   виконання  договору  від  15.11.2000  №  7  Підприємство  з
іноземними інвестиціями "КТ" виписало ТОВ "Ф" податкові  накладні,
з продажу товарів ( 61-62 а.с.)
 
Встановлення перелічених  вище  фактів  має  суттєве  значення для
правильного застосування норм  матеріального  права  та  вирішення
даного   спору   по   суті.   Оскільки  передбачені  процесуальним
законодавством межі перегляду справи  в  касаційній  інстанції  не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,  що
не були встановлені попередніми судовими інстанціями,  рішення  та
постанова  у  справі  підлягають  скасуванню з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду  першої  інстанції.  Під  час
нового  розгляду  справи Господарському суду Закарпатської області
необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і
перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити
докази,  що мають юридичне значення для її  розгляду  і  вирішення
спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних  правовідносин,  та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
 
З урахуванням викладеного,  керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12    Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2003р.
та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду від
29.09.2003 р.  у справі № 2/85  скасувати.  Справу  скерувати  для
нового розгляду Господарському суду Закарпатської області.
 
Касаційну скаргу   Мукачівської  об'єднаної  державної  податкової
інспекції задовольнити частково.