Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.03.2004                              Справа N 2/84
 
                               Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючої
суддів
 
розглянувши  касаційну       Мукачівської об'єднаної
скаргу                       державної податкової інспекції
 
на постанову                 від 29 вересня 2003 р.
 
Львівського апеляційного     господарського суду
 
за позовом                   Мукачівської об'єднаної
                             державної податкової інспекції
 
до                           Закарпатського обласного
                             виробничого об'єднання "Ф"
 
до                           Підприємства з іноземними
                             інвестиціями "КТ"
 
про   визнання недійсною угоди
 
в судове засідання представники сторін не  з'явилися,  повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
 
Мукачівською об'єднаною  державною податковою інспекцією у березні
2003 р.  заявлений позов про визнання недійсною на підставі статті
48  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
         угоди,  укладеної між
Закарпатським обласним виробничим об'єднанням "Ф" та Підприємством
з  іноземними  інвестиціями  "КТ"  та  стягнення  з  останнього на
користь  держави  33225,19  грн.   вартості   товару,   отриманого
підприємством  за  оспорюваною  угодою.  Позовні вимоги мотивовані
тим,  що за умовами договору на реалізацію лікарських засобів  від
29.09.2000,   укладеного  між  Закарпатським  обласним  виробничим
об'єднанням "Ф" та Підприємством з іноземними  інвестиціями  "КТ",
останній відпустив під реалізацію лікарські засоби загалом на суму
33225,19 грн. за відсутності ліцензії, передбаченої для здійснення
згаданої  операції  вимогами пункту 9 статті 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14  ) (1775-14)
        .
Тому  просив  суд  визнати  угоду  укладеною з боку Підприємства з
іноземними інвестиціями  "КТ"  такою,  що  не  відповідає  вимогам
закону   та   стягнення   в   доход   держави   коштів,  одержаних
Підприємством за цією угодою.
 
Рішенням господарського суду Закарпатської області від  28  травня
2003р.,   що   прийняте   суддею,  у  задоволенні  позовних  вимог
відмовлено  з  огляду  на  доведеність  матеріалами  справи  факту
надання  посередницьких послуг за оспорюваною угодою з врахуванням
умов  договору  від  21.09.2000р.  №  964Фр,  які  не   потребують
наявність  ліцензії,  передбаченої  вимогами  підпункту 9 статті 9
Закону  України  "Про  ліцензування  певних  видів   господарської
діяльності"  ( 1775-14 ) (1775-14)
        .  Визнав,  що посилання ДПІ на порушення
відповідачами вимог Закону України "Про ліцензування певних  видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
         є необґрунтованим,  оскільки
цей Закон набуває чинності  з  21.10.2000р.,  а  оспорювана  угода
укладена 21.09.2000р. Крім того, в рішенні зазначено, що власником
лікарських засобів за оспорюваною  угодою  є  їх  виробник,  а  не
відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями "КТ".
 
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 29 вересня
2003р залишив без  змін  перевірене  рішення  господарського  суду
Закарпатської   області   від   28.05.2003,  а  апеляційну  скаргу
Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишив без
задоволення.   В   апеляційній   постанові  зазначено,  що  органи
державної податкової служби з огляду на вимоги  статті  10  Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         мають
право  оскаржити  тільки  ті  угоди,  визнання   недійсними   яких
передбачає можливість стягнення майна на користь держави, а стаття
48 Цивільного кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
          таких  наслідків  не
передбачає.
 
Мукачівська об'єднана    державна    податкова    інспекція,    не
погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської  області
та   постановою   Львівського  апеляційного  господарського  суду,
просить їх скасувати  як  такі,  що  прийняті  з  порушенням  норм
матеріального  та  процесуального права,  а позовні вимоги ДПІ про
визнання  недійсним  договору  задовольнити.  Обґрунтовуючи   свої
вимоги,   викладені   в   касаційні  скарзі,  ДПІ  посилається  на
неправильне незастосування судами до спірного договору  статті  48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .  Зауважує на тому,  що ДПІ,
як позивач, довів наявність підстав, для визнання недійсною угоди,
укладеної між Закарпатським обласним виробничим об'єднанням "Ф" та
Підприємством з іноземними інвестиціями  "КТ",  як  такої,  що  не
відповідає вимогам Закону.  При цьому вважає,  що повноваження ДПІ
щодо звернення із позовом  про  визнання  договору  недійсними  на
підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         містяться
в  Законі  України  "Про  державну  податкову  службу  в  Україні"
( 509-12 ) (509-12)
        .
 
Переглянувши матеріали   справи  і  касаційну  скаргу,  заслухавши
доповідь  судді,  Вищий  господарський   суд   України   відзначає
наступне.
 
Підставою звернення  Мукачівської  ОДПІ до господарського суду про
визнання  недійсним  договору  від  29.09.2000р.,  укладеного  між
Закарпатським обласним виробничим об'єднанням "Ф" та Підприємством
з іноземними інвестиціями "КТ",  стала  його  невідповідність,  на
думку  позивача,  вимогам закону,  оскільки один із контрагентів -
Підприємство з  іноземними  інвестиціями  "КТ"  на  час  укладання
оспореного  договору  про  реалізацію  лікарських  засобів  не мав
відповідної ліцензії,  передбаченої вимогами  пункту  9  статті  9
Закону   України  "Про  ліцензування  певних  видів  господарської
діяльності" ( 1775-14  ) (1775-14)
        .  Вирішуючи  спір  про  визнання   угоди
недійсною  з  підстави  її  невідповідності  вимогам  закону,  суд
повинен з'ясувати наявність тих обставин,  з якими закон  пов'язує
визнання  угод недійсними.  Закон України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
        ,   який визначає  види
господарської діяльності,  що підлягають ліцензуванню,  порядок їх
ліцензування,  встановлює державний контроль у сфері ліцензування,
відповідальність  суб'єктів господарювання та органів ліцензування
за порушення законодавства у сфері ліцензування,  набув чинності з
21.10.2000р.  За  приписами  пункту 9 статті 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності"  ( 1775-14  ) (1775-14)
        
ліцензуванню  підлягають  виробництво лікарських засобів,  оптова,
роздрібна торгівля лікарськими засобами.  Однак, Господарський суд
Закарпатської  області,  зазначивши  про те,  що приписи згаданого
Закону не поширюються на  правовідносини,  які  склались  під  час
укладання  оспорюваного  договору  від  29.09.2000р.  не  з'ясував
наступне.  До набуття чинності Закону  України  "Про  ліцензування
певних  видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
         правові засади
обмеження (ліцензування)  підприємницької  діяльності  визначались
приписами Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
        ,  зокрема
статтею 4 Закону (у редакції чинній до 22.10.2000р.)  -  Обмеженню
(ліцензуванню)  підприємницької  діяльності  підлягають  тільки ті
види підприємницької діяльності,  які безпосередньо  впливають  на
здоров'я   людини,   навколишнє  природне  середовище  та  безпеку
держави.   Для   здійснення   підприємницької    діяльності,    що
ліцензується,    необхідно   отримати   відповідну   ліцензію   та
дотримуватись  певних  умов  та  правил  здійснення  даного   виду
діяльності  (ліцензійні  умови),  які встановлює Кабінет Міністрів
України або уповноважений ним орган.  Ліцензія - це  документ,  що
видається   Кабінетом  Міністрів  України  або  уповноваженим  ним
органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право
займатися  певним видом підприємницької діяльності.  Без ліцензії,
що видається Кабінетом Міністрів  України  або  уповноваженим  ним
органом виконавчої влади,  не можуть здійснюватися: виготовлення і
реалізація лікарських засобів;  виготовлення і реалізація особливо
небезпечних хімічних речовин,  перелік яких визначається Кабінетом
Міністрів України.Приписами Закону України "Про лікарські  засоби"
( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
         зокрема статтею 19 визначено,  що оптова закупівля,
оптова і роздрібна  реалізація  лікарських  засобів  на  території
України здійснюються підприємствами,  установами, організаціями та
громадянами на  підставі  спеціального  дозволу  (ліцензії),  який
видається в порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України. У
ліцензії на  оптову  закупівлю,  оптову  та  роздрібну  реалізацію
лікарських   засобів   зазначаються   групи   лікарських  засобів,
закупівлю   та   реалізацію   яких   може   здійснювати    суб'єкт
господарської  діяльності  залежно  від  наявних у нього умов щодо
забезпечення їх зберігання та якості.  Вимоги частини першої  цієї
статті   не   поширюються   на  діяльність,  пов'язану  з  оптовою
закупівлею,  оптовою і роздрібною реалізацією лікарських  засобів,
які  можуть відпускатися населенню без рецепта лікаря.  Реалізація
зазначених лікарських засобів здійснюється  відповідно  до  правил
торгівлі, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
Аналіз викладених  норм  доводить,  що судом першої та апеляційної
інстанції  припущена  неповнота  встановлення   обставин   справи.
Зокрема,  Господарський  суд  Закарпатської області обмежився лише
висновком про те,  що  посередницькі  операції,  що  здійснювались
Підприємством   з   іноземними   інвестиціями  "КТ",  не  потребує
наявність у останнього ліцензії, передбаченої Законом України "Про
ліцензування певних  видів  господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
        .
Проте такий висновок суду зроблений без належної  правової  оцінки
як   оспорюваного   договору   від  29.09.2000р,  так  і  договору
консигнації від 21.09.2000р.,  оскільки для правильного  вирішення
спору   необхідно   встановити   саме  той  факт,  чи  здійснювало
Підприємство  з  іноземними  інвестиціями  "КТ"  саме   реалізацію
лікарських  засобів.  Не  досліджено,  які  саме  лікарські засоби
реалізовувались,  і  відповідно  чи   можуть   вони   відпускатися
населенню  без  рецепта  лікаря  -  з  урахуванням вимог статті 19
Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) (123/96-ВР)
        .
 
Оскільки передбачені процесуальним законодавством  межі  перегляду
справи  в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини,  що не були встановлені  попередніми
судовими  інстанціями,  рішення  та  постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд  до  господарського
суду   першої   інстанції.   Під   час   нового   розгляду  справи
Господарському  суду  Закарпатської  області  необхідно  врахувати
викладене,  всебічно  і  повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи,  об'єктивно оцінити докази,  що  мають  юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого,  правильно визначити норми матеріального права,
що  підлягають застосуванню до спірних правовідносин,  та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
 
З урахуванням викладеного,  керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11,  111-12  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2003р.
та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду від
29.09.2003 р.  у справі № 2/84  скасувати.  Справу  скерувати  для
нового розгляду Господарському суду Закарпатської області.
 
Касаційну  скаргу  Мукачівської об'єднаної державної  податкової
інспекції задовольнити частково.