ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.03.2004 Справа N 2/112а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції у Донецькій області
на постанову від 27.10.2003р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 2/112а Господарського суду Донецької області
за позовом Державного підприємства
“Орджинікідзевугольпоставка”
до Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції у Донецькі йобласті
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Чисневич Т.М., за довіреністю
Сорока К.І., за довіреністю
Дудченко Л.Б., за довіреністю
Малушко Г.Ю., за довіреністю
відповідача – Соколов В.А., директор
Димченко Л.Г., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Орджонікідзевуглепостачання” м. Єнакієве
звернулося з позовом до Єнакієвської Об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000102640/05651/10/181 від 18.02.2003р.,
яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану
вартість загальною сумою 2265799грн.56коп. , у тому числі
1510533грн.04коп. основного платежу, 755266грн.52коп. штрафних
(фінансових) санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької від 02.06.2003р. у справі
№ 2/112а (суддя Ханова Р.Ф.), яке залишено без змін постановою
від 27.10.2003р. Донецького апеляційного господарського суду
(колегія суддів Н.Л.Величко, І.В.Алеєва, Р.М.Українська) позов
Державного підприємства “Орджинікідзевуглепостачання”
м. Єнакієве задоволений. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Єнакієвської Об'єднаної державної
податкової інспекції № 0000102640/05651/10/181 від 18.02.2003р.,
яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану
вартість загальною сумою 2265799грн.56коп. , у тому числі
1510533грн.04коп. основного платежу, 755266грн.52коп. штрафних
(фінансових) санкцій. Стягнуто з Єнакієвської ОДПІ м. Єнакієве
на користь Державного підприємства “Орджинікідзевуглепостачання”
м. Єнакієве витрати по сплаті держмита у сумі 85грн. та витрат
по сплаті інформаційно-технічних послуг судового процесу у сумі
118грн.
Єнакієвська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій
області звернулася до Вищого господарського суд України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
27.10.2003р. Донецького апеляційного господарського суду, та
прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству
“Орджинікідзевугольпоставка” в задоволенні позовних вимог.
26.02.2004р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 04.03.2004р.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами, Єнакієвська ОДПІ провела позапланову
документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового
законодавства за період з 01.01.2000р. по 01.10.2002р., за
результатами якої складений акт перевірки
№ 7/26-2-26-2-111-2/25607529 від 18.02.2003р.
Підстави проведення позапланової перевірки у акті не визначені.
До матеріалів справи приєднані посвідчення № 1530 і № 1531 від
18.11.2002р., з яких вбачається, що позапланову перевірку
здійснено відповідно до п. 3 “в” Указу Президента України
№ 817/98-ВР від 23.07.1998р. “Про деякі заходи щодо
дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
. Згідно з
пояснень відповідача від 16.05.2003р. вбачається, що
недостовірність даних була виявлена у деклараціях по податку на
додану вартість, які надані позивачем. Яка саме недостовірність
даних декларацій була виявлена в документах обов'язкової
звітності у акті перевірки не наведено.
Актом перевірки встановлено, що внаслідок того, що підприємство,
отримавши на реалізацію вугільну продукцію від семи шахт
виробничого об'єднання “Орджинікідзевугілля” і продавши його
шести теплоелектростанціям (ТЕС), сформував податкові
зобов'язання не в момент відвантаження продукції, а в момент
отримання коштів (або інших видів компенсації) від ТЕС, то сума
заниження податкових зобов'язань за дванадцять звітних періодів
2000 року у розмірі 1268953грн.85коп.
Крім того, у акті перевірки встановлено, що у податкових
періодах 2001 року позивачем був завищений податковий кредит на
суму 2415 79грн. 19коп. внаслідок того, що податковий кредит
повинен бути сформований, на думку відповідача, не по операції
продажу товарів на ТЕС, а по операції перерахування коштів
шахтам за отримане для реалізації вугілля на умовах консигнації.
На підставі висновків акту перевірки згідно з пп. 4.2.2 “б”
п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
заступником
керівника Єнакієвської ОДПІ прийняте податкове
повідомлення-рішення № 0000102640/05651/10/181 від 18.02.2003р.,
яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану
вартість загальною сумою 2265799грн.56коп. , у тому числі
1510533грн.04коп. основного платежу, 755266грн.52коп. штрафних
(фінансових) санкцій. Підставою донарахування податку у спірному
податковому повідомленні-рішенні визначені норми п. 4.7 ст. 4
Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями),
підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій -норми
пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство
“Орджонікідзевуглепостачання” м. Єнакієве уклало ряд договорів
комісії (консигнації) та договорів на постачання вугільної
продукції ТЕС.
Згідно договорів № 85/12 від 27.12.1999р., укладеному між
позивачем та шахтою “Юний комунар” в/о “Орджонікідзевугілля”,
9 84/12 від 27.12.1999р., укладеному між позивачем та шахтою
“Єнакієвська” в/о “Орджонікідзевугілля”, № 591/12 від
27.12.1999р., укладеному між позивачем та шахтою “ім. Карла
Маркса” в/о “Орджонікідзевугілля”, № 90/12 від 27.12.1999р.,
укладеному між позивачем та шахтою “Вуглегорська” в/о
“Орджонікідзевугілля”, № 80/12 від 27.12.1999р., укладеному між
позивачем та шахтою “Олександрівська” в/о “Орджонікідзевугілля”,
№ 88/12 від 27.12.1999р., укладеному між позивачем та шахтою
“Булавинська” в/о “Орджонікідзевугілля”, № 86/12 від
27.12.1999р., укладеному між позивачем та шахтою “Ольховатська”
в/о “Орджонікідзевугілля”, № 87/12 від 27.12.1999р., укладеному
між позивачем та шахтою “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля”,
шахти протягом 2000 року надають позивачеві вугілля для продажу
на умовах консигнації.
Позивач відповідно до п. 1.2 укладає договори і реалізує
вугілля, надане йому для продажу, від свого імені, але за
рахунок шахт. Власником вугілля є шахти.
Відповідно до умов п. 4.2 договорів всі платежі за реалізоване
вугілля здійснюються в національній валюті (грн.) платіжними
дорученнями через установи банку шляхом переводу належної суми
на банківський рахунок, а також векселями або взаємозаліками. За
надані послуги позивач отримує 0,5 відсотків від суми
реалізованого вугілля на підставі пред'явлених рахунків шляхом
утримання наведених сум із коштів, які надходять за реалізоване
вугілля.
Згідно договорів на поставку вугільної продукції № 79/12 від
20.12.1999р., укладеному між позивачем та ВАТ “Державна
енергогенеруюча компанія “Центренерго”, № 83/12 від
27.12.1999р., який укладено між позивачем та ВАТ “Дніпроенерго”,
№ 78/12 від 20.12.1999р., який укладено між позивачем та ВАТ
“Донбасенерго”, № 5-80/12 від 20.12.1999р., який укладено між
позивачем та ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго” Трипольська ТЕС, № 81/99 від 27.12.1999р., який
укладено між позивачем та ВАТ “Донбасенерго”,
№ 12/08/1041-ДПО/24 від 20.08.2000р., який укладено між
позивачем та ВАТ “Дніпроенерго”, № 5/21 від 20.11.2000р., який
укладено між позивачем та ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго” Трипольська ТЕС, № 1165-ДПО/24/22/І2 від
27.12.2000р., який укладено між позивачем та ВАТ"Дніпроенерго”,
№ 23/12-07/30 від 28.12.2000р., який укладено між позивачем та
ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, № 26/5 від
17.05.2001р., який укладено між позивачем та ВАТ
Донецькобленерго” позивач як Постачальник виконує постачання
вугільної продукції (вугілля) на адресу ТЕС як Одержувачів
(Покупців).
Предметом всіх зазначених договорів є вугілля кам'яне та
антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях.
За умовами наведених договорів постачання оплата фактично
отриманого вугілля здійснюється грошовими коштами або по
узгодженню сторін, іншими формами розрахунків згідно
законодавства України.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР
від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції
платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній
території України, в тому числі операції з оплати вартості
послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі
права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р.
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та
доповненнями) передбачено, що продаж товарів - будь-які
операції, що здійснюються згідно з договорами куіпівлі-продажу,
міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які
передбачають передачу прав власності на такі товари за
компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Абзацом другим пунктом 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР від
03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із
змінами та доповненнями) визначено, що не належать до продажу
операції з передачі товарів у межах договорів комісії
(консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального
зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших
цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права
власності на такі товари іншій особі.
Таким чином, у спірних правовідносинах об'єктом оподаткування є
операції з продажу (постачання) вугілля позивачем на ТЕС, що не
заперечується ні позивачем, ні відповідачем. Розбіжності
полягають у моменті виникнення податкових зобов’язань і права на
формування податкового кредиту за наведеними операціями з
урахуванням специфіки їх здійснення, а саме отримання позивачем
на реалізацію вугілля за договорами консигнації.
Згідно абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР від
03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із
змінами та доповненнями) у випадках коли платник податку
здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах
договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого
управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують
такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж
товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі -
комітента) без передання права власності на такі товари, базою
оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у
порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових
зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами,
встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми
податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на
користь комітента або надання останньому інших видів компенсації
вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення
податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або
інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Судом правильно зазначено, що наведена норма є загальною для
всіх платників податку незалежно від товару, який передається в
межах зазначених договорів на реалізацію.
Разом з цим, Законом України № 714-ХІV від 02.06.1999р. “Про
внесення деяких змін до Закону України “Про податок на додану
вартўсть” ( 714-14 ) (714-14)
п. 11.11 ст. 11 наведеного Закону було
доповнено абзацами четвертим та п'ятим. Згідно абзацу четвертого
наведеного пункту до 1.01.2001 року платники податку, які
продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову
енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації),
технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки
в житловому фонді, а також надають послуги фізичним особам, не
зареєстрованим платниками цього податку, за користування якими
цими особами сплачується квартирна плата, плата за користування
телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони
житла, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою
виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів
(послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у
касу такого платника податку або отримання інших видів
компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення
права на податковий кредит, у тому числі отримання бюджетного
відшкодування, є дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання
інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких
платників податку або підлягає амортизації. У споживачів
зазначених товарів (послуг), які зареєстровані платниками цього
податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата
списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів
(послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості.
Наведена норма набрала чинності з дня опублікування Закону
України № 714-XIV ( 714-14 ) (714-14)
(“Голос України” № 115 від
15.06.1999р.) і застосовуэться з першого податкового періоду, на
який припадає набрання його чинності, про що безпосередньо
визначено у ст. 2 наведеного Закону.
Як вбачається з наведеної норми, за операціями з продажу вугілля
до 01.01.2001р. застосовувався касовий метод визначення дати
виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит.
Суд першої та апеляційної інстанцій правильно дійшов висновку,
що відповідач припустився порушень при обчисленні податкових
зобов'язань і зменшенні податкового кредиту за операціями з
продажу вугілля, які відбулися протягом 2000 року, поклавши в
основу норми п. 4.7 ст. 4 і п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та
доповненнями) без врахування норм п. 11.11 ст. 11 та абз.2
п. 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та
доповненнями), які діяли до 01.01.2001р.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що статтею 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд покладено обов’язок щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
В прийнятих по справі рішенні та постанові не досліджено
належним чином обставини справи щодо періоду протягом якого
існували спірні правовідносини та правомірності застосування до
правовідносин, що виникли у 2001р. п. 11. ст. 11 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Необхідність дослідження вказаних обставин зумовлена посиланням
податкової інспекції на те, що судом застосовано п. 11.ст. 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
період січень-серпень 2001р., коли відносини з продажу вугілля
не регулювалися вказаною нормою, і період серпень-листопад
2001р., коли фактично слова “вугілля та вугільні брикети” були
виключені із редакції п. 11 ст. 11 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тобто не застосовувався касовий метод визначення
дати виникнення податкових зобов’язань та права на податковий
кредит.
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого та
постанові апеляційного господарського суду обставин справи, що
мають значення для правильного вирішення спору. У зв'язку з цим
судові рішення, як такі, що постановлені з порушенням частини 1
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції у Донецькі області задовольнити частково.
Постанову від 27.10.2003р. Донецького апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду Донецької
області від 02.06.2003р. у справі № 2/112а скасувати.
Справу № 2/112а направити на новий розгляд до Господарського
суду Донецької області.