ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 2-21/491-2003
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 23.02.2004),
Б.Б.Б. (дов. від 16.01.2004), В.В.В. (дов. від 16.01.2004),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення від 9 жовтня 2003 року господарського суду
Автономної Республіки Крим
у справі № 2-21/491-2003
за позовом закритого акціонерного товариства "XXX"
до акціонерного товариства закритого типу "YYY"
про стягнення 230 855, 81 грн.,
та зустрічним
позовом акціонерного товариства закритого типу "YYY"
до закритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 1 247 290, 95 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9 жовтня 2003 року господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя С. Чонгова) в позові відмовлено, а
зустрічний позов задоволено частково з стягненням суми боргу в
розмірі 494 820 грн. 19 коп., суми індексу інфляції - 49 482 грн.
01 коп., суми річних - 34 569 грн. 64 коп. та судових витрат; в
частині стягнення 384 710 грн. 76 коп. позов залишено без
розгляду.
Рішення мотивоване наявністю між сторонами цивільних відносин
зобов'язального характеру; можливістю проведення взаємозаліку;
припиненням зобов'язання зарахуванням.
В апеляційному порядку рішення не переглядалося.
Закрите акціонерне товариство "XXX" вважає, що місцевий
господарський суд неправильно застосував статті 197, 199, 217
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 42, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Указ
Президента України від 4 березня 1998 року № 167/98 "Про заходи
щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, Інструкції про
призначення та проведення судових експертиз ( z0705-98 ) (z0705-98)
,
затвердженої наказом від 8 жовтня 1998 року № 53/5 Міністерства
юстиції України, і просить рішення у справі скасувати і ухвалити
нове, яким позов задовольнити і відмовити в зустрічному позові.
Акціонерне товариство закритого типу "YYY" проти доводів
касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
В судовому засіданні з 24 лютого до 4 березня 2004 року
оголошувалася перерва.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин
справи та їх правову оцінку, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з
огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з поданням сторонами
позовів про стягнення грошових сум, місцевий господарський суд
виніс ухвалу від 8 травня 2002 року про об'єднання справ в одну,
який був присвоєний номер 2-17/3629-2002 (в подальшому - змінений
на номер 2-21/491-2003).
Господарський суд встановив, що сторони намагаються стягнути одна
з одної заборгованість, яка виникла внаслідок проведення протягом
1999 - 2000 років господарських операцій, зокрема, купівлі-продажу
станції БК-120 670 035, поставки матеріалів і димососів, а також у
зв'язку з уступкою права вимоги товариством з обмеженою
відповідальністю "QQQ".
На розгляд призначеної у справі судової експертизи суд поставив
питання щодо наявності в учасників процесу взаємних боргів, їх
розміру, а також можливості проведення між сторонами їх заліку і,
оскільки в Заключенні судово-бухгалтерської експертизи від 7
листопада 2002 року № 140 судовий експерт дав позитивний висновок
про можливість проведення між сторонами взаємозаліку, місцевий
господарський суд, на підставі статті 217 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, вирішив спір зарахуванням сторонам
майнових вимог.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку місцевий господарський
суд вийшов за межі наданих процесуальним законом власних
повноважень і в порушення принципу диспозитивності безпідставно
припинив зобов'язання зарахуванням.
За змістом статті 217 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
припинення зобов'язання зарахуванням здійснюється
суб'єктами цивільних відносин на підставі їх волевиявлення, для
чого необхідна заява хоча б однієї сторони. Проте в матеріалах
справи відсутні докази того, що сторони під час вирішення спору в
господарському суді припинили зобов'язання у такий спосіб, а
заперечення позивача за зустрічним позовом про безпідставність
проведення зарахування за ініціативою суду враховані не були.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом не
надано належної оцінки всім поданим сторонами доказам в їх
сукупності та неправильно застосовані до спірних правовідносин
приписи статті 217 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і судова колегія дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної
юридичної оцінки, в зв'язку з чим рішення від 9 жовтня 2003 року
господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, при якому суду
слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів
до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи,
дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого
ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення від 9 жовтня 2003 року господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-21/491-2003 скасувати, справа
передати на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій