ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
04.03.2004                              Справа № 1/31
 
   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                           головуючого,
                           суддів
 
за  участю  повноважних  представників:
 
позивача
відповідачів
 
розглянувши  у
відкритому засіданні
касаційну  скаргу          АТЗТ "ДХЗ"
 
на  постанову              від 13 серпня  2003 року
 
                           Донецького апеляційного
                           господарського суду
 
у справі   за  позовом     Державного підприємства "НАЕК "Е"
 
до                         АТЗТ "ДХЗ"
про                        стягнення 1011506, 85  грн.
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
В лютому  2003 року ДП "НАЕК "Е" звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до АТЗТ "ДХЗ" про стягнення 1011506,85
грн.,  посилаючись  на  те,  що  останній  в добровільному порядку
відмовляється від оплати боргу за векселями.
 
Рішенням господарського суду Донецької області від 1  квітня  2003
року в позові відмовлено.
 
Постановою Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  13
серпня 2003 року рішення господарського суду Донецької області від
01.04.2003 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення
позову,  яким стягнуто з АТЗТ "ДХЗ" на користь  НАЕК  "Е"  1000000
грн. заборгованості та відсотки в сумі 11506 грн. 85 коп.
 
У касаційній  скарзі  АТЗТ  "ДХЗ"  просить  постанову  апеляційної
інстанції скасувати,  як прийняту при  неправильному  застосуванні
норм матеріального права.
 
У відзиві   на   касаційну  скаргу  ДП  "НАЕК  "Е"  просить  в  її
задоволенні відмовити,  оскільки  вважає,  що  постанова  прийнята
відповідно до вимог діючого законодавства.
 
По справі  оголошувалась  перерва  з  26  лютого по 4 березня 2003
року.
 
Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали
справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,
проаналізувавши     правильність     застосування      апеляційним
господарським  судом  при  прийняття  оскаржуваної  постанови норм
матеріального і процесуального права,  суд  вважає,  що  касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову виходив з того,
що  "Уніфікований   закон   про  простий  та  переказний  вексель"
( v1341400-37  ) (v1341400-37)
          не вказує підставою для погашення зобов'язань за
векселем звернення  або  незвернення  векселедержателя  з  вимогою
оплатити вексель в процедурі банкрутства.
 
Проте, такий   висновок   не   відповідає   матеріалам  справи  та
положенням закону.  Так,  згідно з вимогами ст.  1 Закону  України
"Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання його
банкрутом" ( 2181-14 ) (2181-14)
         кредитори  за  вимогами  до  боржника,  які
виникли до порушення у справі про банкрутство, є конкурсними.
 
У відповідності з ч.  3 ст.  4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
        ,  у разі видачі (передачі) векселя відповідно
до  договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим
договором  та  виникають  грошові  зобов'язання  щодо  платежу  за
векселем.
 
З матеріалів  справи  видно,  що  ДП "НАЕК "Е" є векселедержателем
двох векселів, емітованих АТЗТ "ДХЗ" на загальну суму 1000000 грн.
Векселі  №  66334301293282-283  на  суму  500000 грн.  кожний були
складені  21.12.1999  року  та  передані  позивачу   згідно   акту
приймання-передачі  30.12.1999 року,  зі строком платежу через два
роки після пред'явлення.
 
Судом також встановлено,  що 20.05.2002 року  господарським  судом
Донецької області було порушено справу про банкрутство відповідача
- АТЗТ "ДХЗ" та 03.07.2002 року в офіційному друкованому органі  -
газеті  "Голос України" було опубліковано оголошення про порушення
справи.
 
В силу  ч.   15   ст.   11   Закону   України   "Про   відновлення
платоспроможності  боржника   або   визнання   його     банкрутом"
( 2181-14 ) (2181-14)
         (далі -  Закон)  після  опублікування  оголошення  про
порушення  справи  про банкрутство в офіційному друкованому органі
всі кредитори незалежно від настання строку виконання  зобов'язань
мають  право  подавати  заяви  з  грошовими  вимогами до боржника,
згідно зі статтею 14 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Оскільки зобов'язання за векселями виникло до дня порушення справи
про  банкрутство,  то  незалежно  від  настання  строку  виконання
зобов'язань векселедержатель - позивач у справі - зобов'язаний був
після  оголошення  в  офіційному  друкованому органі звернутися до
суду з заявою з  грошовими  вимогами  до  боржника  у  справі  про
банкрутство.
 
Затверджуючи реєстр  вимог  кредиторів  у  справі про банкрутство,
господарський суд,  відповідно до ч.  2 ст.  14 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        
зазначає,  що  вимоги  конкурсних  кредиторів,  що  заявлені після
закінчення строку,  встановленого для їх подання,  або не заявлені
взагалі,  не  розглядаються  і вважаються погашеними,  у зв'язку з
тим, що вказаний строк є граничним і поновленню не підлягає.
 
Слід   зазначити,  що відповідно до положень абз.  25 ст. 1 Закону
( 2181-14  ) (2181-14)
          погашеними  вимогами  кредиторів є задоволені вимоги
кредитора,  вимоги,  щодо яких досягнуто згоди про  припинення,  а
також  інші  вимоги,  які  відповідно  до  цього Закону вважаються
погашеними.
 
Як вбачається  з   матеріалів   справи,   позивач   звертався   до
господарського   суду  Донецької  області  з  заявою  з  грошовими
вимогами на суму 1 000 000 грн.  до боржника,  однак ухвалою  суду
від   02.12.2002   року  ДП  "Національна  атомна  енергогенеруюча
компанія "Е" відмовлено в прийнятті заяви,  у зв'язку з  пропуском
30-денного строку, встановленого для її подання.
 
Оскільки позивач  не  звернувся  в  установлений  законом  строк з
грошовими вимогами до боржника, то його вимоги вважають погашеними
в силу закону.
 
За вказаних обставин постанова апеляційної інстанції,  як прийнята
з порушенням норм матеріального права, не може залишатись без змін
і  підлягає  скасуванню,  а  рішення господарського суду Донецької
області необхідно залишити без змін.
 
Доводи позивача,  викладені  в  касаційній  скарзі,   суд   вважає
необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються зібраними в справі
доказами і  не  відповідають  вимогам  діючого  законодавства,  що
регулює дані правовідносини.
 
На підставі  наведеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу АТЗТ "ДХЗ" задовольнити.
 
Постанову Донецького   апеляційного  господарського  суду  від  13
серпня 2003 року скасувати,  рішення господарського суду Донецької
області від 1 квітня 2003 року залишити без змін.