ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 42/241-03
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в
Н-ському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ в Н-ському
районі м. Харкова)
на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.12.2003
зі справи № 42/241-03
за позовом приватного підприємства "XXX", м. Харків (далі - ПП
"XXX")
до управління ПФУ в Н-ському районі м. Харкова
про стягнення 4582,80 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПП "XXX": А.А.А.,
Управління ПФУ в Н-ському районі м. Харкова: не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2003
(суддя - Яризько В.О.) позов задоволено: з управління ПФУ в
Н-ському районі м. Харкова стягнуто на користь ПП "XXX" суму
4582,80 грн. - надмірно сплачені кошти, та суму судових витрат.
Рішення мотивовано посиланням на те, що ПП "XXX" є платником
єдиного податку, у зв'язку з чим згідно зі статтею 6 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
від 28.06.99
№ 746/99 не може бути платником збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 (колегія суддів у складі: суддя Лащенко Л.Д. -
головуючий, судді Бабакова Л.М., Погребняк В.Я.) назване рішення
залишено без змін з тих же мотивів.
Управління ПФУ в Н-ському районі м. Харкова звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить
рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної
інстанції скасувати і припинити провадження у справі. Касаційну
скаргу мотивовано посиланням на те, що суб'єкти підприємницької
діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування, не
звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з окремих видів господарських операцій, у тому числі і
з операцій купівлі-продажу легкових автомобілів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник Управління ПФУ в Н-ському районі м. Харкова у судове
засідання не з'явився
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду
першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду і
передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- ПП "XXX" згідно з договором від 23.09.2003 № 83/09 придбало 10
автомобілів марки "Славута 11030710" на загальну суму 152760,00
грн.;
- назване приватне підприємство є платником єдиного податку згідно
із свідоцтвом від 05.05.2003 № 2038002676 про право сплати єдиного
податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою;
- орган ДАІ відмовив у державній реєстрації придбаних автомобілів
без попередньої сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування у розмірі трьох процентів від вартості автомобілів;
- позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування три проценти від вартості автомобілів у сумі 4582,80
грн. (платіжне доручення від 29.09.2003 № 33).
Причиною спору у даній справі стала неправомірна, на думку
позивача, сплата збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування в сумі 4582,80 грн., оскільки ПП "XXX" зареєстроване
як платник єдиного податку та згідно з Указом Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
від 28.06.99 № 746/99 при
купівлі-продажу автомобілів звільнене від сплати названого збору.
Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
визначено перелік платників
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до яких,
зокрема, належать юридичні та фізичні особи при відчуженні
легкових автомобілів, крім автомобілів, якими забезпечуються
інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність
спадкоємця за законом.
З огляду на приписи названих актів законодавства, як місцевим
господарським судом, так і апеляційною інстанцією зроблено
висновок про наявність колізії між ними.
Посилаючись на те, що Указ Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
від 28.06.99 № 746/99 видано пізніше,
ніж Законом України від 22.10.98 № 208-XIV ( 208-14 ) (208-14)
внесено
зміни до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, а також на те, що названий
Указ ( 746/99 ) (746/99)
є актом спеціального законодавства щодо
регулювання прав і обов'язків суб'єктів малого підприємництва, які
перейшли на спрощену систему оподаткування і є платниками єдиного
податку, судові інстанції дійшли висновку щодо пріоритетності
цього Указу ( 746/99 ) (746/99)
стосовно відповідного Закону і необхідності
застосовування його у випадках суперечності із загальним законом.
Однак Вищий господарський суд України не може погодитись з цим
висновком попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Стаття 6 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
від 28.06.99 № 746/99 встановлює
пільги, зокрема, щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва
тільки в сфері його підприємницької діяльності. Тобто, як
зазначено в статті 1 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
(який був чинний на час виникнення спірних
правовідносин та розгляду справи попередніми судовими
інстанціями), - в сфері безпосередньої самостійної систематичної,
на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню
робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Судом апеляційної інстанції без достатніх підстав віднесено
правовідносини з купівлі-продажу автомобілів до підприємницької
діяльності ПП "XXX", оскільки із встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи не вбачається, що купівля-продаж
автомобілів є підприємницькою діяльністю позивача. Місцевим
господарським судом і судом апеляційної інстанції не було
досліджено статут названого приватного підприємства, де
зазначається вид підприємницької діяльності, тобто не встановлено
обставини, які входять до предмету доказування в даній справі.
До того ж Вищий господарський суд України не погоджується із
висновком попередніх судових інстанцій про те, що Указ Президента
України ( 746/99 ) (746/99)
має пріоритетне значення стосовно Закону
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, оскільки такий висновок суперечить конституційному
принципу верховенства права.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за результатами
обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2003
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 зі справи № 42/241-03 скасувати.
2. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
господарського суду Харківської області.