ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 39/476
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу А-вої О. В., м. Київ
на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2003
зі справи № 39/476
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БТ", м. Київ
(далі - ТОВ "БТ")
до товариства з обмеженою відповідальністю "СМГ", м. Київ (далі -
ТОВ "СМГ")
про визнання недійсним договору від 03.10.2002 № 517 та поновлення
становища, яке існувало до укладення цього договору.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
скаржника:
позивача: не з'явились, відповідача: не з'явились.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2004 з цієї
справи розгляд касаційної скарги А-вої О.В. було відкладено на
03.03.2004, зобов'язано скаржника подати письмове пояснення по
суті скарги та примірник угоди на передачу прав на свідоцтво на
знак для товарів і послуг за заявкою від 13.09.2002 № 20020976654.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2003 позов
задоволено: визнано недійсним з моменту укладення договір від
03.10.2002 № 517 про передачу права на одержання свідоцтва на знак
для товарів і послуг "БК" за заявкою від 13.09.2002 № 20020976654,
укладений ТОВ "БТ" та ТОВ "СМГ"; сторони повернуто у становище, що
існувало до укладення оспорюваного договору. Рішення суду першої
інстанції по суті спору у цій справі мотивовано, з посиланням на
статтю 56 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
тим, що
оспорюваний договір укладено позивачем внаслідок помилки, що має
істотне значення.
На підставі статті 89 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) ухвалою господарського суду міста
Києва від 28.11.2003 було роз'яснено рішення господарського суду
міста Києва від 19.11.2003 у цій справі, за яким після визнання
недійсним оспорюваного договору всі дії, направлені на його
виконання стосовно заявки № 20020976654 від 13.09.2002 на знак для
товарів і послуг "БК", є такими, що не породжують для сторін
жодних правових наслідків.
У касаційній скарзі від 26.12.2003 А-ва О.В. просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення суду першої інстанції,
а справу передати на новий розгляд. Скаргу мотивовано тим, що
господарським судом прийнято рішення, що стосується прав і
обов'язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі;
судовим рішенням встановлено факти, які стосуються скаржника як
правонаступника заявника за заявкою на знак "БК" та права
скаржника на одержання свідоцтва про реєстрацію знака; не
з'ясовано видавця журналу "БК".
Представником скаржника на виконання ухвали Вищого господарського
суду України від 18.02.2004 зі справи подано пояснення від
27.02.2004 до касаційної скарги та примірник договору від
28.01.2003 № 517 /1, за умовами якого ТОВ "СМГ" передано А-вій
О.В. право на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг
"БК" за заявкою від 13.09.2002 № 2002097654 для товарів і послуг
9, 16, 35, 40, 41 та 42 класів за Міжнародною класифікацією
товарів і послуг для реєстрування знаків (далі - МКТП).
Відповідно до вимог статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ТОВ "БТ" та ТОВ "СМГ" в судове засідання не
з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- 13.09.2002 ТОВ "БТ" подано заявку № 20020976654 на видачу
свідоцтва на знак для товарів і послуг, об'єктом якого є словесне
позначення "БК" для товарів 9 та 16 класів та послуг 35, 40, 41,
42 класів за МКТП;
- 21.10.2002 ТОВ "БТ" отримано свідоцтво про державну реєстрацію
друкованого засобу масової інформації журналу "БК". Позивачем
надано докази того, що він є засновником і видавцем журналу БК;
- сторонами спору у справі укладено договір від 03.10.2002 № 517
про передачу права на одержання свідоцтва на знак для товарів і
послуг "БК" за заявкою від 13.09.2002 № 20020976654 (далі -
оспорюваний договір);
- на виконання умов оспорюваного договору до Українського
інституту промислової власності (далі - Укрпатент) подано
клопотання про внесення змін до заявки від 13.09.2002
№ 20020976654 на знак для товарів і послуг, об'єктом якого є
словесне позначення "БК", щодо найменування і адреси заявника, а
саме заміни ТОВ "БТ" на ТОВ "СМГ";
- листом від 23.01.2003 Укрпатент повідомив, що зазначене
клопотання взято до уваги і буде враховано у подальшому
діловодстві, а правонаступником за заявкою від 13.09.2002
№ 20020976654 вважається ТОВ "СМГ";
- оспорюваний договір укладено позивачем у справі внаслідок
помилки, оскільки ним неправильно сприймався предмет та інші
істотні умови цієї угоди;
- позов визнано відповідачем, який вважає, що оспорюваний договір
укладено виключно через непорозуміння між його сторонами.
Причиною подання касаційної скарги зі справи стало питання про
правомірність прийняття судом першої інстанції рішення без
залучення до участі у справі скаржника.
Сторонами спору у справі є ТОВ "БТ" як позивач та ТОВ "СМГ" як
відповідач. Предметом позову є вимога про визнання недійсним
укладеного між ними оспорюваного договору про передачу прав за
поданою заявкою на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг.
У касаційній скарзі, письмових та усних поясненнях до касаційної
скарги зазначається, що судом першої інстанції прийнято рішення з
цієї справи, що стосується прав А-вої О.В. як правонаступника
заявника за поданою заявкою. На підтвердження своїх доводів
скаржником подано примірник договору від 28.01.2003 № 517/1, за
умовами якого ТОВ "СМГ" передано А-вій О.В. право на одержання
свідоцтва на знак для товарів і послуг "БК" за заявкою від
13.09.2002 № 2002097654 для товарів і послуг 9, 16, 35, 40, 41 та
42 класів МКТП.
У зв'язку з поданими скаржником доказами є достатні підстави для
висновку про те, що судом першої інстанції прийнято рішення, що
стосується прав скаржника, якого не були залучено до участі в
справі. Фактичні дані про наявність у скаржника права на
зазначений правоохоронний документ можуть бути перевірені лише за
новим розглядом справи у суді першої інстанції. Відповідно до
частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного рішення суду першої інстанції у цій справі
підлягає скасуванню. Згідно з пунктом 3 частини другої статті
111-10 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або
постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема,
господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується
прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу А-вої О. В. у справі № 39/476 задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від
19.11.2003 з цієї справи.
3. Передати справу № 39/476 на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.