ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 34/233
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Куйбишевському районі м. Донецька
касаційні скарги
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 09.12.2003 р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ “Донсплав”
до Державної податкової інспекції у
Куйбишевському районі м. Донецька,
Відділення Державного казначейства у
Куйбишевському районі м. Донецька
про стягнення з Державного бюджету України бюджетної
заборгованості з ПДВ за лютий 2003 р. у сумі 76837,00 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача1: не з’явились;
- відповідача2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 р.
у справі № 34/223 позов ТОВ “Донсплав” до Державної податкової
інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення
Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька про
стягнення з коштів Державного бюджету України бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2003 р. у
сумі 76837,00 грн. задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
09.12.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Донецької області від 13.10.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька
у поданій касаційній скарзі просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду скасувати. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме, ст. 4 Указу Президента
України “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, оскільки
на час подання позовної заяви строк відшкодування ПДВ за червень
2003 р., передбачений вищезазначеним указом Президента, ще не
настав.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ “Донсплав” у
встановлений законом строк подано до ДПІ у Куйбишевському районі
м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за
лютий 2003р., відповідно до якої сума ПДВ, яка підлягає
відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду склала
186938 грн., в т.ч. сума відшкодування по експортним операціям
склала 110101 грн., залишок суми ПДВ, який підлягає
відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом
трьох наступних періодів склав 76837 грн.
07.05.2003 р. позивач надав уточнену податкову декларацію з ПДВ
за лютий 2003 р., згідно якої суми ПДВ, які підлягають
відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом
трьох наступних періодів на рахунок в установі банку за цією
декларацією не змінилася та склала 76837 грн.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають зарахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду та становить суму податку, що
підлягають оплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету.
За змістом п.п. 7.7.3. п. п 7.7 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якщо у разі коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
встановлено, що у разі коли сума податку на додану
вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума
зараховується у погашення заборгованості платника податку із
сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних
періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення
податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних
звітних періодів.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний
період після виникнення від'ємного значення податку.
Заявник, не заперечуючи проти права позивача на відшкодування
ПДВ за податковою декларацією за лютий 2003 р., в обґрунтування
касаційної скарги посилається лише на ненастання терміну
відшкодування ПДВ за лютий 2003р. на день подання позову
(18.08.2003 р.), оскільки останній наступив через три звітних
періоди, тобто у вересні 2003 р.
П. п. 7.7.3 п. п 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку
(протягом місяця, наступного після подачі декларації),
вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт існування бюджетної
заборгованості у сумі 76837,00 грн. за лютий 2003 р. Тому
позивач не позбавлений права у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості, відповідно до п.п. 7.7.3 п.п. 7.7
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(через місць після подання декларації) звернутися
до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскільки факт невідшкодування ПДВ за спірний період на день
розгляду справи у господарському суді першої інстанції
встановлено, відповідачем не заперечується, то господарськими
судами дано цілком обґрунтований висновок щодо права позивача на
вўдшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському
районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.12.2003р. та рішення господарського суду Донецької області
від 13.10.2003 р. у справі № 34/233 залишити без змін.