ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
03.03.2004                              Справа N 33/530-03
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
 
розглянув касаційну скаргу митниці, м. Харків (далі - Митниця)
 
на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.10.2003
 
№   33/530-03
 
та
 
постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
26.11.2003 № 33/530-03
 
за позовом Митниці
 
до
 
акціонерного товариства "ФМ", м. Харків;
 
Санкт-Петербурзької торгово-промислової палати, м. СанктПетербург,
Російська Федерація;
 
управління по  держнагляду  Держстандарту  Республіки  Казахстан в
місті Алмати, м. Алмати, Республіка Казахстан
 
про визнання  недійсними   актів   ненормативного   характеру   та
неправомірними дій з їх використання.
 
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
 
позивача: не з'явились,  відповідача:  відповідача:  не з'явились,
відповідача: не з'явились.
 
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою господарського  суду  Харківської  області від 06.10.2003,
залишеною   без   змін   постановою   Харківського    апеляційного
господарського   суду   від   26.11.2003,  позовну  заяву  Митниці
повернуто  на  підставі  пункту  5  частини   першої   статті   63
Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі -
ГПК) з огляду на те,  що у цій  позовній  заяві  порушено  правила
об'єднання вимог,  викладені у статті 58 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а також
об'єднано в одній позовній заяві вимоги до  трьох  відповідачів  з
різних  країн  про  визнання  недійсними  109 актів ненормативного
характеру,  і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню
прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
 
Митниця звернулася   до   Вищого  господарського  суду  України  з
касаційною  скаргою  від  24.12.2003,  в  якій  просить  скасувати
зазначені  ухвалу та постанову судових інстанцій і прийняти судове
рішення про порушення  провадження  у  справі.  Вимоги  касаційної
скарги мотивовано тим, що Митниця об'єднала вимоги до відповідачів
згідно з приписом статті 58 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Санкт-Петербурзькою торгово-промисловою палатою  надіслано  відзив
від 20.01.2004 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що спори
про визнання недійсними сертифікатів про походження  товарів,  які
видано  уповноваженим органом Російської Федерації,  не підлягають
вирішенню в судових установах України.
 
Від решти відповідачів відзиви на касаційну скаргу не надходили.
 
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
         належним  чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники Митниці,
Санкт-Петербурзької  торгово-промислової  палати,  управління   по
держнагляду  Держстандарту  Республіки  Казахстан в місті Алмати в
судове засідання не з'явились.
 
Перевіривши правильність застосування  судовими  інстанціями  норм
процесуального  права,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку про наявність підстав для часткової зміни прийнятих  ними
судових рішень.
 
Митницею у позовній заяві об'єднано вимоги до трьох відповідачів з
різних країн про:
 
- визнання недійсними сертифікатів  про  походження  товарів,  які
видано  уповноваженими органами Російської Федерації та Республіки
Казахстан,  а саме Санкт-Петербурзькою торговопромисловою  палатою
та управлінням по держнагляду Держстандарту Республіки Казахстан в
місті Алмати;
 
- визнання неправомірними дій з використання цих сертифікатів.
 
Відповідно до Правил визначення  країни  походження  товарів,  які
затверджено  Рішенням  Ради  глав  урядів Співдружності Незалежних
Держав  про  Правила   визначення   країни   походження   товарів,
підписаним  30  листопада  2000 року у м.  Мінську і ратифікованим
Законом України від 20.09. 2001 № 2735-III ( 2735-14 ) (2735-14)
        , сертифікат
про  походження  товару  є документом,  що однозначно свідчить про
країну походження  товару  і  виданий  органом  державиекспортера,
уповноваженим у відповідності з національним законодавством.
 
Згідно з  пунктом  4  статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів,
пов'язаних із здійсненням господарської діяльності,  ратифікованої
Постановою  Верховної  Ради   України  від   19.121992  № 2889-XII
( 2889-12 ) (2889-12)
        ,  справи про визнання недійсними повністю або частково
актів  державних  та  інших  органів,  що  не  мають  нормативного
характеру,  а  також   про   відшкодування   збитків,   заподіяних
господарюючим  суб'єктам  такими  актами або які виникли внаслідок
неналежного виконання зазначеними органами своїх  обов'язків  щодо
господарюючих   суб'єктів,   розглядаються   виключно   судом   за
місцезнаходженням зазначеного органу.
 
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК  ( 1798-12  ) (1798-12)
          якщо  в
міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України,  встановлені інші  правила,  ніж  ті,  що
передбачені  законодавством  України,  то  застосовуються  правила
міжнародного договору.
 
Отже позовна заява Митниці у частині вимог про визнання недійсними
сертифікатів  про  походження  товарів,  які видано уповноваженими
органами Російської Федерації та Республіки Казахстан, не підлягає
розгляду в господарських судах України.  Тому судовими інстанціями
у  відповідній  частині   позовної   заяви   Митниці   неправильно
застосовано  статтю  63  ГПК  ( 1798-12 ) (1798-12)
         і,  відповідно,  судові
рішення щодо повернення позовної заяви у зазначеній частині  вимог
підлягають скасуванню.
 
Судовими інстанціями  правильно  повернуто позовну заяву Митниці у
частині  вимог  до  акціонерного  товариства  "ФМ"  про   визнання
неправомірними  дій з використання цих сертифікатів про походження
товарів.  Сумісний розгляд вимог про визнання неправомірними дій з
використання  109  сертифікатів,  виданих  уповноваженими органами
різних країн,  перешкоджатиме  з'ясуванню  прав  і  взаємовідносин
сторін  та суттєво утруднить вирішення спору.  Тому судові рішення
щодо повернення  позовної  заяви  у  частині  вимог  про  визнання
неправомірними  дій  з  використання  сертифікатів  про походження
товарів мають бути залишені без змін.
 
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 -  111-11,  111-
13 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
1. Касаційну   скаргу   Східної  регіональної  митниці  на  ухвалу
господарського суду Харківської області від 06.10.2003 № 33/530-03
та  постанову  Харківського  апеляційного  господарського суду від
26.11.2003 № 33/530-03 задовольнити частково.
 
2. Ухвалу  господарського  суду Харківської області від 06.10.2003
№ 33/530-03  та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 26.11.2003 № 33/530-03 скасувати в частині позовних вимог
Східної   регіональної   митниці  про  визнання  недійсними  актів
ненормативного характеру.
 
3. В решті  вимог  позовної  заяви  Східної  регіональної  митниці
ухвалу  господарського  суду  Харківської  області  від 06.10.2003
№ 33/530-03 та постанову Харківського апеляційного  господарського
суду від 26.11.2003 № 33/530-03 залишити без змін.
 
4. Позовну  заяву  Східної  регіональної  митниці  і додані до неї
документи передати господарському  суду  Харківської  області  для
розгляду   в   частині   вимог   про   визнання  недійсними  актів
ненормативного характеру.