ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 26/239-03-5202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Іллічевського морського торгівельного порту на рішення
господарського суду Одеської області від 11 вересня 2003 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 жовтня
2003 року у справі № 26/239-03-5202 за позовом Іллічевського
морського торгового порту до товариства з обмеженою
відповідальністю "БЛ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року Іллічевський морський торговий порт звернувся до
господарського суду Одеської області з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "БЛ" про стягнення заборгованості по
оплаті портових послуг в сумі 2270,31 грн., 106,23 грн. пені та
910,61 грн. відсотків, посилаючись на невиконання відповідачем
умов договору № 166 від 28 грудня 2000 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11 вересня 2003
року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29
жовтня 2003 року рішення місцевого суду скасовано, а позов
задоволено частково в сумі 831,24 грн. стягнуто з відповідача на
користь позивача 90,17 грн. пені, 741,07 грн. річних та судові
витрати. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові
рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами
попередніх інстанцій, 28 грудня 2000 року сторонами укладено
договір № 166, відповідно до якого на замовлення капітанів
теплоходів "ВВ", "Р", "Л" та "СЛ" та заявками відповідача
позивачем здійснено поставку прісної води на вказані судна на
загальну суму 608 доларів США без урахування податку на додану
вартість.
Встановивши, що відповідачем порушені строки проведення
розрахунків, апеляційний господарський суд підставно дійшов
висновку про необхідність стягнення пені та 120 % річних, що
передбачено п. 3.3 договору.
Доводи касаційної скарги про необхідність стягнення з відповідача
вартості поставленої води з урахуванням 20 % ПДВ безпідставні.
Судом встановлено, що договір від 28 грудня 2000 року є агентським
і відповідач здійснював господарські операції по придбанню
товарно-матеріальних цінностей не для себе, а по заявкам
судновласників, які здійснюють розрахунки з позивачем через
відповідача.
Згідно п.п. 6.2, 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при проведенні операцій з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України, застосовується нульова ставка для обчислення
ПДВ. Товари вважаються вивезеними за межі митної території, якщо
це засвідчено належно оформленою вантажно митною декларацією.
Встановивши, що експорт прісної води за межі митної території
здійснено з дотриманням вказаної норми закону, попередні судові
інстанції дійшли до правильного висновку про необхідність
застосування до проведених операцій нульової ставки ПДВ, а тому на
законних підставах відмовили в позові в даній частині.
Висновків попередніх судових інстанцій доводи касаційної скарги не
спростовують.
З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду
зміні або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Іллічевського морського торгівельного порту
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29 жовтня 2003 року у справі № 26/239-
03-5202 без змін.