ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справа N 25/130-03-4028
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу підприємства з іноземними
інвестиціями "ЛУ", м. Київ (далі - ПІІ "ЛУ")
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003
зі справи № 25/130-03-4028
за позовом ПІІ "ЛУ"
та
профспілки працівників "ЛУ", м. Київ
до Одеського обласного управління юстиції, м. Одеса
та
профспілки працівників роздрібної торгівлі нафтопродуктами "ЛУ",
м. Одеса (далі - профспілка ПРТН "ЛУ")
про визнання недійсним наказу начальника управління юстиції в
Одеській області від 08.04.2003 № 57-р "Про державну реєстрацію
Профспілки ПРТН "ЛУ"; скасування легалізації (реєстрації)
профспілки ПРТН "ЛУ"; заборону профспілці ПРТН "ЛУ"
використовувати у своїй назві слово "Л" та інші торгові знаки, що
належать ВАТ "Л".
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
позивача:
відповідача: не з'явились, відповідача: не з'явились.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2004 зі
справи розгляд касаційної скарги ПІІ "ЛУ" відкладено на
03.03.2004.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2003,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003, у задоволенні позову
відмовлено. Рішення судових інстанцій по суті спору мотивовано
тим, що подані профспілкою ПРТН "ЛУ" легалізуючому органові
документи для реєстрації профспілки відповідають вимогам статті 16
Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
, а отже немає підстав для визнання
недійсним наказу Одеського обласного управління юстиції від
08.04.2003 № 57-р "Про державну реєстрацію Профспілки ПРТН "ЛУ".
У касаційній скарзі від 29.12.2003 ПІІ "ЛУ" просить Вищий
господарський суд України зазначені судові рішення зі справи
скасувати і прийняти нове рішення, яким позов ПІІ "ЛУ" та
профспілки працівників "ЛУ" задовольнити. Скаргу мотивовано тим,
що, судовими інстанціями зроблено помилкові висновки, по-перше,
про відповідність статуту профспілки ПРТН "ЛУ" вимогам статті 14
Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
, а, по-друге, про відсутність тотожності у
назві сторін спору у справі, а саме "Профспілка ПРТН "ЛУ" та
"Профспілка працівників "ЛУ".
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники Одеського обласного управління юстиції та профспілки
працівників роздрібної торгівлі нафтопродуктами "ЛУ" в судове
засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з протоколом № 1 від 28.03.2003 на засіданні установчої
конференції прийнято рішення про створення профспілки ПРТН "ЛУ", а
також затверджено її статут та обрано комітет профспілки;
- статут профспілки ПРТН "ЛУ" містить усі положення, визначені
статтею 14 Закону України "Про професійні спілки, їх права та
гарантії діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
;
- наказом начальника управління юстиції в Одеській області від
08.04.2003 № 57-р зареєстровано профспілку ПРТН "ЛУ";
- назви сторін спору, а саме "Профспілка ПРТН "ЛУ" та "Профспілка
працівників "ЛУ" не є тотожними.
Причиною спору зі справи стало питання про правомірність
припинення діяльності профспілки ПРТН "ЛУ".
Відповідно до статті 18 Закону України "Про професійні спілки,
їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
:
- профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність
шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового
розпуску) [частина перша цієї статті];
- діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію
України та закони України, може бути заборонена лише за рішенням
місцевого суду, а профспілок зі статусом всеукраїнських і
республіканських та об'єднань профспілок з відповідним статусом -
лише за рішенням Верховного Суду України (частина третя названої
статті).
Отже у вирішенні спору з цієї справи судовим інстанціям слід було
визначитись з питанням про її підвідомчість.
Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
система судів загальної юрисдикції в Україні
будується за принципами територіальності та спеціалізації.
Згідно із статтею 21 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
видами місцевих судів є місцеві загальні суди, до яких
відносяться районні, районні у містах, міські та міськрайонні
суди, а також військові суди гарнізонів (частина 1 цієї статті) та
місцеві господарські суди, до яких відносяться господарські суди
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
місцеві господарські суди розглядають справи,
що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи,
віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У пункті 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 08.02.1996 № 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і
підсудності справ господарським судам" зазначено таке: "Якщо в
законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно:
суду чи господарському суду, або сказано про вирішення спору в
судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного
складу учасників спору та характеру правовідносин, що визначені
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
."
Згідно з ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
:
- Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому
числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -
підприємства та організації), мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право також звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності
(стаття 1);
- господарським судам підвідомчі:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і
виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у
спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів
на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до
законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів
(стаття 12).
З огляду на зазначені положення ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
у постанові
Верховного Суду України № 02/216 від 29.10.2002 зі справи
№ 8615-2/9/409С, предметом якої був спір між органами місцевого
самоврядування про визнання недійсним акта одного з них, викладено
позицію, згідно з якою "аналіз вищенаведених положень ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить, що справа про визнання недійсним акта буде
підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний
склад учасників відповідає статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
правовідносини, які породжують, змінюють або припиняють
оспорюваний акт, носять господарський характер". Виходячи з
наведених міркувань, Верховний Суд України дійшов висновку, що у
цьому спорі мають місце відносини не господарського характеру, а
функціонування представницьких органів. У зв'язку з таким
характером спірних правовідносин було скасовано рішення судових
інстанцій з названої справи, а провадження у ній припинено.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Господарського кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
під господарською діяльністю у цьому Кодексі
розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері
суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію
продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність.
Предметом спору у цій справі є питання про припинення діяльності
профспілки, а учасниками спірних правовідносин є профспілки з обох
сторін.
Відповідно до частини третьої статті 36 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
професійні спілки є громадськими організаціями, що
об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх
професійної діяльності.
Згідно з Законом України "Про професійні спілки, їх права та
гарантії діяльності" ( 1045-14 ) (1045-14)
:
- професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова
громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними
інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності
(навчання) (стаття 1);
- професійні спілки створюються з метою здійснення представництва
та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів
членів профспілки (стаття 2).
З огляду на викладені положення чинного законодавства України
правовідносини, що виникають у сфері застосування Закону України
"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"
( 1045-14 ) (1045-14)
і, зокрема, щодо припинення діяльності профспілок, їх
об'єднань, не мають господарського характеру. Предметом спірних
відносин сторін спору у даній справі є припинення діяльності
профспілки, тобто громадської організації, що здійснює
представництво трудових, соціально-економічних прав та інтересів
громадян, об'єднаних у цю профспілку. Спір у справі стосується
правовизнання профспілки, а не питань господарської діяльності
учасників спору. Отже з урахуванням характеру спірних
правовідносин та їх учасників спір у цій справі підлягає розгляду
місцевим загальним судом, а не місцевим господарським судом.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції неправильно
визначено підвідомчість спору у цій справі, їх судові рішення,
прийняті по суті справи, підлягають скасуванню, а провадження у
справі - припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 111-5,
111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУ" зі
справи № 25/130-03-4028 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2003 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 з цієї справи скасувати.
3. Провадження у справі № 25/130-03-4028 припинити.