ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2004 Справка N 23/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши СДПІ по роботі з великими платниками
матеріали податків у місті Запоріжжі
касаційної скарги
на постанову від 27.11.2003р. Запорізького апеляційного
господарського суду
та рішення від 24.09.2003р. господарського суду
Запорізької області
у справі № 23/197 господарського суду Запорізької
області
за позовом ВАТ “Дніпроенерго”, м. Запоріжжя
до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у місті Запоріжжі
Про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000200203/2 від 26.08.2003р. в частині
застосування штрафних санкцій у розмірі 1 024, 88 грн.
за участю представника сторони:
від ВАТ “Дніпроенерго” – Ткаченко О.М., довір. від 31.01.2004 р.
№ 10/466-55
В С Т А Н О В И В:
29.08.2003 р. позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом про визнання частково недійсним
податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі № 0000200203/2 від
26.08.2003р., в частині застосування штрафних санкцій у розмірі
1 024, 88 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
24.09.2003р. (суддя – Садовий І.В.) позов задоволено, визнано
недійсним повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі № 0000200203/2 від
26.08.2003р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1
024, 88 грн.
Рішення мотивовано тим, що штрафи та пеня, визначені Законом
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, не
застосовуються, оскільки мораторій на задоволення вимог
кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
27.11.2003р. (судді: Кагітіна Л.П. – головуючий, Коробко Н.Д.,
Юхименко О.В.) апеляційна скарга СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі залишена без задоволення,
а рішення у справі – без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України
звернулася СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті
Запоріжжі, в якій просить рішення та постанову скасувати та
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі посилається на те, що при
розгляді спору судом не було дотримано приписів ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині припинення провадження у справі у
зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки податкове
повідомлення-рішення № 0000200203/2 від 26.08.2003р. не є актом
ненормативного характеру, так як є похідним від раніше
прийнятого податкового повідомлення-рішення та під час розгляду
скарг в апеляційному порядку сума податкового зобов’язання не
змінювалась, отже воно не породжує прав та обов’язків у платника
податків.
Крім того, на думку скаржника, судом піддано розширеному
тлумаченню ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
. Так, порушення за яке застосовується у даному
випадку санкції має місце на стадії виплати доходів фізичним
особам та нарахування у зв’язку з цим прибуткового податку, а не
на стадії сплати податків.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 12.12.2001 р.
відносно позивача було порушено справу № 5/5/466 про банкрутство
та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
На підставі акту № 53 від 05.06.2003 р. про результати
комплексної документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ВАТ “Дніпроенерго” з
01.01.2002 р. по 01.01.2003 р. СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Запоріжжі було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000200203/0 від 10.06.2003 р., згідно
якого позивачу визначено податкове зобов’язання з прибуткового
податку: основний платіж 512,44 грн. та штрафні санкції – 1 024,
88 грн.
За результатами апеляційного оскарження СДПІ по роботі з
великими платниками податків у місті Запоріжжі були прийняті
податкові повідомлення-рішення № 0000200203/1 від 07.07.2003 р.
та № 0000200203/2 від 26.08.2003р., останнє з яких оскаржується
позивачем в частині застосування штрафних санкцій.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання
боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Таким чином, в силу приписів Закону дія мораторію на задоволення
вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, що виникли до дня
порушення справи про банкрутство, тобто на вимоги конкурсних
кредиторів.
Отже, в даному випадку на зобов’язання зі сплати штрафних
санкцій, що визначені органом державної податкової служби, не
розповсюджує свою дію мораторій на задоволення вимог кредиторів,
який введено з порушенням справи про банкрутство позивача,
оскўльки податкове зобов’язання з прибуткового податку виникло
після порушення справи про банкрутство.
Тому, суд погоджується з твердження відповідача, що судом першої
та апеляційної інстанцій було застосовано норми, що не підлягали
застосуванню до спірних відносин, а саме ч. 4 ст. 12 Закону.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого
висновку, що прийняті в результаті перевірки скарг платника
податків у порядку апеляційного узгодження (адміністративного
оскарження) податкові повідомлення-рішення є похідними від
раніше надісланих та не змінюють їх правової природи, а
підтверджують суму донарахованого зобов’язання і встановлюють
нові граничні терміни сплати. Отже, є актами ненормативного
характеру та можуть бути оскаржені в судовому порядку як окремо
від раніше виданих, так і сумісно всі.
У зв’язку з чим, доводи відповідача щодо відсутності предмету
спору є необґрунтованими.
За таких обставин справи прийняті у справі рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд
до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 12 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у місті Запоріжжі на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 27.11.2003р. та рішення
господарського суду Запорізької області від 24.09.2003р. у
справі № 23/197 задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
27.11.2003р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 24.09.2003р. у справі № 23/197 скасувати.
3. Справу № 23/197 передати на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.